Біографія
Василь Барка — справжнє ім’я Василь Костянтинович Очерет — народився 16 липня 1908 року в Солоницях на Полтавщині. Він виріс у самому серці України — там, де пам’ять про козаків жива в назвах урочищ і де Голодомор 1932–1933 років вбив половину сусідів.
Освіту здобував у Харкові, де долучився до літературного середовища 1920-х. Але репресії змусили змінити шлях. Під час Другої світової він опинився на окупованій території, потім — у таборах для переміщених осіб у Німеччині, а згодом оселився в США, де і провів решту довгого життя.
Як поет Барка відрізнявся від більшості: він прагнув духовної, релігійної поезії — медитативної, уповільненої, що шукає вічне за тимчасовим. Збірки «Апостоли», «Білий світ», «Свідок для сонця шестикрилих» — це поезія молитви і споглядання.
Але найголовніший твір Барки — роман «Жовтий князь» (1963) — написаний прозою і говорить про Голодомор. Це хроніка загибелі однієї полтавської родини в 1932–1933 роках — і одночасно художній документ масового вбивства цілого народу. «Жовтий князь» — назва диявола у романі, і за цим образом стоїть більшовицький режим, що перетворив хліборобів на трупи. Написаний з величезною художньою силою і моральним відчаєм, цей роман є одним із найважливіших текстів про Голодомор у світовій літературі.
Помер Василь Барка 11 квітня 2003 року в Нью-Йорку, проживши майже 95 років. «Жовтий князь» після 1991 року повернувся до України і зайняв своє місце поряд із «Марією» Самчука як художній реквієм мільйонам.