Степан Руданський

Степан Васильович Руданський народився 6 січня 1834 року в Хомутинцях на Поділлі (нині Вінницька область) у родині сільського священика. Подільський край з його живою народною мовою і невичерпним запасом гумору увійшов у його творчість назавжди.

Освіту здобував у Кам’янець-Подільській духовній семінарії, а потім, проти волі батька, вступив до Петербурзької медико-хірургічної академії. Ця зміна вектора багато що пояснює: Руданський прагнув служити людям не молитвою, а медициною — і обидва ці покликання відчуваються в його поезії, де є і турбота про людину, і гострий погляд на її болі і смішне.

Як поет Руданський відомий насамперед як творець жанру «співомовки» — невеликої ліро-епічної мініатюри, що поєднує пісенний ритм із гумористичним або сатиричним сюжетом. «Добре торгувалось», «Гречкосій», «Баба в церкві», «Запорожці у короля» — ці твори написані з безпомилковим відчуттям народного гумору і народної мудрості. Водночас він писав ліричні вірші і балади: «Повій, вітре, на Вкраїну», «Гуде вітер вельми в полі» — це класика української лірики.

Побувавши лікарем у Криму, Руданський помер 3 травня 1873 року в Ялті від туберкульозу, не доживши до 40 років. Більша частина його творів вийшла посмертно.

Степан Руданський займає особливе місце в українській літературі — між Шевченком і Франком — як поет, що зберіг і художньо обробив невичерпну скарбницю народного гумору і лірики.