Олесь Гончар

Олесь (Олександр) Терентійович Гончар (3 квітня 1918, с. Суха, Полтавщина — 14 липня 1995, Київ) — прозаїк, академік АН УРСР. Один з найвпливовіших українських письменників радянської доби. Лауреат Шевченківської премії (1962) і Ленінської премії (1964). Роман «Собор» (1968) — один з найвідоміших виявів опору в радянській Україні.

Воєнна проза

З першого курсу Харківського університету пішов добровольцем у 1941 р. Пройшов усю війну. Трилогія «Прапороносці» (1946–1948) відразу стала офіційним каноном і принесла Сталінські премії. Роман «Людина і зброя» (1960) — Шевченківська премія 1962.

«Собор» і дисидентство

«Тронка» (1963) — Ленінська премія 1964. «Собор» (1968): роман захищає церкву на Запоріжжі від знесення і стає метафорою знищення української культури. Партійні функціонери організували цькування. Гончар не відрікся. «Собор» залишається символом опору в рамках системи.

Основні твори

• «Прапороносці» (трилогія, 1946–1948)
• «Людина і зброя» (роман, 1960) — Шевченківська премія
• «Тронка» (роман, 1963) — Ленінська премія
• «Собор» (роман, 1968)