Біографія
Олег Ольжич — справжнє ім’я Олег Олександрович Кандиба — народився 8 липня 1907 року в Житомирі. Батько — поет Олександр Олесь — вже прославився як лірик і дав синові не лише генетичну схильність до слова, а й приклад людини, що ставить культуру вище за компроміс.
Дитинство Ольжич провів у Києві, підлітком разом із батьком виїхав за кордон — спочатку до Відня, потім до Праги. Тут він навчався в Карловому університеті, здобув ступінь доктора з доісторичної археології і став справжнім вченим: його наукові праці з первісної культури Центральної Європи мали визнання у фаховому середовищі.
Але паралельно зростав поет. Перша збірка «Рінь» (1935) і наступна «Вежі» (1940) виявили поета твердого і аскетичного стилю: жодного зайвого слова, жодної сентиментальності, тільки точний образ і залізна воля. Це поезія людини, яка знає, що живе в час, коли від неї вимагається не краса, а сила.
Ольжич ввійшов до Організації українських націоналістів і зайняв у ній провідне місце як керівник культурної і організаційної роботи. Він вірив, що незалежна Україна неможлива без культурного і духовного суверенітету — і поезія для нього була частиною цієї боротьби.
Під час Другої світової він діяв у підпіллі на окупованих Нацистами і Радянами українських землях. У травні 1944 року його заарештувало гестапо. 10 червня 1944 року Олег Ольжич загинув у концтаборі Заксенгаузен.
Йому було 36 років. Поетична спадщина Ольжича невелика кількісно, але виняткова за щільністю і моральною силою. Він залишається одним із найважливіших поетів «Празької школи» і символом тих, хто обрав боротьбу і заплатив за це найвищу ціну.