Микола Вінграновський

Микола Степанович Вінграновський народився 7 листопада 1936 року в Первомайську на Миколаївщині. Він прийшов у літературу і кіно одночасно — і обидва мистецтва позначені його неповторною особистістю.

Навчався в Київському інституті театрального мистецтва і на Вищих режисерських курсах у Москві, де його педагогом був Олександр Довженко. Ця зустріч стала визначальною: Вінграновський успадкував від Довженка поетичне бачення кіно і глибоке почуття Батьківщини.

Як кінорежисер він поставив «Сон» (1964) — фільм за Шевченком, де поезія і образ зливаються у нероздільне ціле. Але головним покликанням виявилась поезія. Перша збірка «Атомні прелюди» (1962) дихала новою енергетикою: космос, рух, образ-спалах. Але вже в наступних збірках — «Сто поезій», «На срібному березі», «Цю жінку я люблю» — виявились інші виміри: земля, дитинство, любов, Дніпро, степ.

Вінграновський — поет надзвичайно чуттєвий. Його рядки наповнені звуком, кольором, запахом — чуттєвим досвідом людини, що любить конкретний і неповторний світ. Дитяча проза Вінграновського — «Первінка», «Сіроманець» — стала класикою читання для юних.

Помер Микола Вінграновський 26 травня 2004 року в Києві. Шевченківська премія (1984) засвідчила офіційне визнання — але справжнє визнання живе в читачах, для яких його вірші стали частиною їхнього внутрішнього досвіду.