Микола Руденко

Микола Данилович Руденко народився 19 грудня 1920 року в Юр’ївці на Луганщині. Учасник Другої світової, він повернувся з фронту важко пораненим і опублікував перші збірки патріотичних віршів, що відповідали дусі доби. Але поступово його погляди змінювались.

У 1950-х і 1960-х роках Руденко переосмислив свій шлях: він більше не міг писати те, що від нього очікувала влада. Почалась інша творчість — і нова доля. У 1976 році він заснував Українську Гельсінську групу — першу офіційну правозахисну організацію в Україні — і став її першим керівником. Це був відчайдушний і усвідомлений крок: Руденко знав, що за цим іде тюрма.

Він справді. У 1977 році його заарештували і засудили до семи років таборів та п’яти заслання. У таборах він продовжував писати — і саме там написав свою головну поетичну книгу «Хрест» (видана на Заході 1977 р.) і філософський трактат «Економічні монологи».

Після звільнення Руденко оселився в США, де продовжував правозахисну діяльність і літературну роботу. Після проголошення незалежності повернувся в Україну і прожив тут останні роки. Помер 1 квітня 2004 року в Києві.

Микола Руденко — це приклад людини, для якої слово і дія нерозривні. Його поезія несе в собі і ліричну теплоту, і філософську глибину, і невідступну моральну силу.