Микола Бажан

Микола Платонович Бажан (9 жовтня 1904, Кам’янець-Подільський — 23 листопада 1983, Київ) — поет, перекладач, державний діяч. Один із найбільших майстрів ораторського стилю в українській поезії. Академік, Герой Соціалістичної Праці, лауреат кількох Сталінських і Державних премій. Разом із тим — перекладач Руставелі, Шота з Грузії, і один із тих, хто врятував від знищення більше, ніж написав.

Між авангардом і системою

Дебютував у 1920-х як конструктивіст і учасник «Нової генерації». Ранні збірки — «17-й патруль» (1926), «Різьблена тінь» (1927) — несуть відбиток футуристичного пошуку. Але Бажан, на відміну від Семенка, вчасно «перекваліфікувався» і вписався в офіційну культуру, ставши одним із видавничих і адміністративних лідерів радянської України. Ця позиція рятувала інших: Бажан підтримував реабілітацію репресованих авторів і розвиток перекладацтва.

Поезія

«Слово про Сталіна» — данина системі, але «Нічні роздуми старого майстра» (1978) і «Уманські спогади» — справжня лірика зрілого поета. Поема «Данте» — синтез барокової форми і гуманістичного змісту. «Безсмертя» — цикл про загиблих у Другій світовій.

Переклади

Переклад «Витязя в тигровій шкурі» Руставелі (1937) — канонічний в українській традиції. Також перекладав Пушкіна, Маяковського, Гете. Керував виданням Української Радянської Енциклопедії — багатотомний проект, де він зміг зберегти значний масив достовірних відомостей про репресованих.

Основні твори

• «Різьблена тінь» (поезія, 1927)
• «Безсмертя» (поема, 1937)
• «Нічні роздуми старого майстра» (поезія, 1978)
• Переклад «Витязя в тигровій шкурі» Руставелі (1937)