Біографія
Михайло Михайлович Коцюбинський (17 вересня 1864, Вінниця — 25 квітня 1913, Чернігів) — видатний українській прозаїк, автор «Тіней забутих предків» і «Інтермеццо», що вивели українську прозу на рівень кращих зразків європейського імпресіонізму.
Становлення
Ріс у злиднях і рано взяв на себе відповідальність за родину. Самоосвіта замінила університет. Знав дев’ять мов, читав у оригіналах Флобера, Чехова, норвезьких символістів. У 1891 почав друкуватись серйозно; знайомство в Галичині з Іваном Франком і тамтешнім літературним рухом розширило горизонти. У Чернігові, де провів більшу частину дорослого життя, його хата стала літературним салоном для цілого міста — тут бував молодий Павло Тичина.
Проза
Коцюбинський — один із перших українських письменників, хто свідомо орієнтувався на європейський модернізм. Його «Intermezzo» (1908) — ліричний монолог утомленої душі, що шукає відпочинку в природі: твір, де звук, колір і настрій важать більше за сюжет. «Fata Morgana» (1902–1910) — соціальний роман, де революційне очікування зображено через образи мірів і мрій. «Тіні забутих предків» (1912) — повість про гуцульське кохання і смерть, де народний міф і природа існують як живі сили. Сергій Параджанов екранізував її 1965 року — і фільм увійшов до класики світового кіно.
Останні роки
Туберкульоз і астма не давали йому спокою. Лікувався на Капрі, де подружився з Максимом Горьким. Помер у 48 років, не завершивши кількох задумів. Але те, що він написав, було достатньо — щоб увійти в пантеон української і світової літератури.
Основні твори
- «Fata Morgana» (роман, 1902–1910)
- «Intermezzo» (оповідання, 1908)
- «Тіні забутих предків» (повість, 1912)
- «Хвала життю» (1912)
- «Цвіт яблуні»
- «Коні не винні»