Біографія
Михайло Опанасович Драй-Хмара народився 10 жовтня 1889 року в Малій Каратулі на Черкащині (нині Черкаська область) у селянській родині. Черкащина з її лісами і Дніпром увійшла в його ліричний простір — тихий, споглядальний, зосереджений.
Освіту здобував у Київській духовній академії і Петербурзькому університеті, вивчав слов’янські мови та літератури. Після революції залишився в Україні як викладач і дослідник. Разом із Зеровим, Рильським, Филиповичем і Кленом склав знамените коло «київських неокласиків» — групи поетів, що орієнтувались на класичну традицію і відстоювали право на художню незалежність.
Поетична спадщина Драй-Хмари невелика: єдина збірка «Проростань» (1926). Але в цій книзі — усе: і майстерність форми, і ліричний темперамент, і філософська глибина. Його сонети і вірші написані з тою особливою стриманістю, що є ознакою справжньої сили.
Окрім поезії, він займався перекладами — з болгарської, польської, французької — і літературознавством. Його дослідження творчості Лесі Українки залишається актуальним.
У 1933 році Драй-Хмару заарештували. Після кількох арештів і вироків він загинув 19 січня 1939 року в таборі Колима на Далекому Сході від виснаження і знущань. Йому було 49 років. Реабілітований посмертно.
Михайло Драй-Хмара — один із тих, чиє ім’я вписане в найтемніші сторінки «Розстріляного відродження» — і водночас у найсвітліші сторінки українського неокласицизму.