Михайль Семенко

Михайль Васильович Семенко народився 31 грудня 1892 року в Кибинцях на Полтавщині в родині вчителів. Його батьківщина — село, де народився Гоголь, — стала першим і водночас відкинутим культурним контекстом: Семенко обрав не традицію, а розрив із нею.

Навчався у Петербурзькому психоневрологічному інституті, де вперше зіткнувся з авангардними ідеями. Повернувшись до України, він у 1914 році опублікував збірку «Prelude» і маніфест, у якому закликав «скинути Шевченка з п’єдесталу». Це скандальне гасло — свідоме провокування — мало чіткий художній сенс: стара лірика надто прив’язана до землі і мови минулого, а новий час вимагає нових форм.

Семенко заснував і очолив кілька футуристичних угруповань — «Кверо», «Фламінго», «Аспанфут» — і перетворив Харків на центр українського авангарду. Його вірші — ламані, без розділових знаків, з кінематографічним монтажем образів — були справжнім мистецьким викликом. «П’єро кохає», «Кабарет», «Степ» — у цих збірках видно не просто бунт, а справжній художній темперамент, що випередив свій час.

Окрім поезії, Семенко займався кіномистецтвом, журналістикою, теорією авангарду. У 1920-х він видавав журнал «Нова Генерація» — трибуну українського футуризму.

У 1937 році Михайля Семенка заарештували і 23 жовтня розстріляли. Йому було 44 роки. Реабілітований посмертно. Сьогодні Семенко повернувся як фігура, без якої неможливо зрозуміти ані «Розстріляне відродження», ані розвиток авангарду в Центрально-Східній Європі.