Любов Якимчук

Любов Якимчук народилась 1985 року в Первомайську Луганської області. Вона виросла в Донбасі — в регіоні, де українська ідентичність існувала під тиском радянських і пострадянських наративів — і цей досвід подвійного коріння визначив її поетичний голос.

Освіту здобувала в Луганському університеті і Київському університеті ім. Шевченка. Рано почала публікуватись, увійшла в коло сучасної молодої поезії. Але справжнє визнання прийшло разом із трагедією: початок війни на Донбасі 2014 року перетворив її на поетесу окупації і вигнання.

Збірка «Абрикоси Донбасу» (2015) стала одним із найважливіших поетичних текстів про війну — і особливо про те, що відбулось із Донбасом і його людьми. Якимчук пише про конкретні місця, конкретних людей, конкретні запахи і звуки — і через цю конкретність досягає загальної трагедії. Назва говорить про себе: абрикоси — символ мирного літнього Донбасу — і тепер цей образ розривається між ностальгією і болем.

Вірш «Розкладання» — де слово «Луганськ» поступово розкладається на частини і втрачає форму — став одним із найвідоміших поетичних текстів про окупацію, перекладеним багатьма мовами.

Любов Якимчук живе в Україні, продовжує писати і виступати на міжнародних фестивалях. Вона — голос тих, кого позбавили рідного міста, але не змогли позбавити мови.