Іван Світличний

Іван Олексійович Світличний народився 20 вересня 1929 року в Половинкиному на Луганщині в учительській родині. Він прийшов у культуру як критик і теоретик — і одразу став одним із головних інтелектуальних центрів шістдесятницького руху.

Освіту здобував у Харківському університеті, потім в аспірантурі Інституту літератури в Києві. Його квартира на Печерську перетворилася на справжній культурний салон, де зустрічались молоді поети, художники, музиканти — майбутні шістдесятники. Світличний писав гострі літературознавчі статті, перекладав англійську, французьку і польську поезію, допомагав молодим авторам.

Але найвищою його місією була незгода. У 1965 році його вперше заарештували за участь у протестах проти арештів інтелігенції. У 1972-му — вдруге, і цього разу засудили до семи років таборів і п’яти заслання. Ці роки підірвали здоров’я: після таборів Світличний пережив кілька інсультів, що відібрали в нього можливість нормально говорити і писати.

Але поезія, яку він писав у таборах і яку родина зберегла і передала на волю, — це унікальний корпус текстів. «Гратована весна», «У мене — тільки слово», збірка «Серце для куль і для рим» — тут видно поета, для якого слово і є останнім прихистком і останньою зброєю.

Іван Світличний помер 25 жовтня 1992 року в Києві, уже в незалежній Україні, але надто хворим, щоб повноцінно нею радіти. Його ім’я — це ім’я людини, що вибрала правду дорожче за свободу і здоров’я.