Іван Чендей

Іван Михайлович Чендей (9 вересня 1922, с. Дубівці, Закарпаття — 19 листопада 2005, Ужгород) — прозаїк. Провідний прозаїк закарпатської літератури. «Птахи полишають гнізда» (1965) — його найвідоміший роман про долю закарпатців у XX ст. Переслідуваний владою; під час хрущовської «відлиги» — реабілітований і отримав ширший простір.

Закарпатська ідентичність

Народився у Закарпатті — що до 1945 р. входило до Чехословаччини, а потім — до УРСР. Навчався в Ужгородському університеті. Перші публікації — 1940-і. Включений до радянської літературної номенклатури, але завжди зберігав прихильність до закарпатської специфіки — мови, пейзажу, характерів.

Романи і повісті

«Птахи полишають гнізда» (1965) — головний роман: закарпатська родина крізь XX ст. — Австро-Угорщина, Чехословаччина, угорська окупація, радянський СРСР. «Іванові дні» (1949), «Скрипіли колеса» (1967), «Берег чекання» — проза, що зберігає щось від повільного гірського темпу.

Значення

Чендей — один із небагатьох авторів, що представляли закарпатський текст в загальноукраїнській літературі. Ужгород і Закарпаття мають свій специфічний контекст — і він зберігся в його прозі.

Основні твори

• «Птахи полишають гнізда» (роман, 1965)
• «Іванові дні» (повість, 1949)
• «Скрипіли колеса» (повість, 1967)
• «Берег чекання» (роман, 1981)