Тодось Осьмачка

Тодось Осьмачка (справжнє ім’я — Тодось Степанович Осьмачка; 3 грудня 1895, с. Куцівка, Черкащина — 7 вересня 1962, Нью-Йорк) — поет, прозаїк. Один із найтрагічніших авторів еміграції. Пережив психіатричну лікарню, ГПУ, втечу через фронт, три десятиліття вигнання. Його вірші — сповідь людини, що балансує на межі.

Від Черкащини до психіатрії

Народився в селянській родині. Навчався в Київському університеті (не закінчив). У 1920-х — активний учасник харківського літературного життя, знайомий з Хвильовим і Семенком. 1929 р. заарештований. Не витримавши тиску допитів і переслідування, потрапив у психіатричну лікарню — де провів кілька років. 1944 р. утік на захід разом з відступом.

Поезія

«Круча» (1922), «Скитські вогні» (1925) — ранні збірки, сповнені символізму і тривоги. В еміграції — «Із-під світу» (1954): поезія, де передбачення і реальність, містика і конкретний жах — невіддільні. Осьмачка не рівний — є і сильні, і слабші вірші. Але у кращих — неповторний голос людини, що повернулась з краю.

Проза

«Старший боярин» (1946) — автобіографічний роман. «Ротонда душогубців» (1956) — антирадянська сатира. «План до двору» — повість про колективізацію.

Основні твори

• «Круча» (поезія, 1922)
• «Скитські вогні» (поезія, 1925)
• «Із-під світу» (поезія, 1954)
• «Старший боярин» (роман, 1946)
• «Ротонда душогубців» (роман, 1956)