Осип Маковей

Осип Степанович Маковей (2 серпня 1867, с. Яворів, Галичина — 25 вересня 1925, Золочів) — поет, прозаїк, драматург, літературний критик. Один із провідних діячів галицького культурного відродження кінця XIX — початку XX ст. Близький соратник Івана Франка. Автор численних ліричних і гумористичних текстів, краєзнавець і педагог.

Педагог і редактор

Навчався у Львівському університеті (філологія). Учителював у Буковині і Галичині. Редагував «Буковину» — впливову часопись. Активний учасник НТШ (Наукового товариства ім. Шевченка): писав рецензії, монографії, упорядковував видання.

Поезія і проза

Лірика Маковея — романтична, часом іронічна; відомий вірш «Гей, не дивуйтесь» і цикл «Самітні думки». Проза — переважно нариси і повісті з галицького і буковинського побуту. П’єси для народного театру мали великий успіх на сцені «Руської бесіди». Найвідоміший твір — казка-алегорія «Ярошенко» і повість «Залізний характер».

Значення

Маковей — не новатор, але надійна сполучна ланка між поколіннями. Його рецензії на Франка, Стефаника, Кобилянську — важливі першоджерела для розуміння епохи. Виховав багато учнів, залишив велику кореспонденцію.

Основні твори

• «Поезії» (збірка)
• «Залізний характер» (повість)
• «Яворівські оповідання» (нариси)
• «Ярошенко» (казка)