Ольга Кобилянська

Ольга Юліанівна Кобилянська (27 листопада 1863, Ґура-Гуморулуй, Буковина — 21 березня 1942, Чернівці) — письменниця, одна з перших українських феміністок у літературі. Її проза прориває патріархальну замкнутість через буковинський пейзаж, природу і землю. «Земля» і «Царівна» — два полюси її творчого всесвіту.

Буковина і самоосвіта

Навчалася самотужки: вищої освіти жінкам не давали. Першу прозу писала по-німецьки. Перейшла на українську після знайомства з Лесею Українкою (1899), яка стала близькою подругою. Їх листування — один з найцінніших документів епохи.

«Царівна» і «Земля»

«Царівна» (1896) — перша серйозна феміністична проза в Україні: роман про право жінки бути собою. «Земля» (1902) — трагедія двох братів, земельний спадок, кров і буковинський побут. Написана скупою мовою без сентиментів — один з небагатьох українських текстів, що витримують порівняння з норвезькою сільською прозою.

Основні твори

• «Царівна» (роман, 1896)
• «Земля» (повість, 1902)
• «В неділю рано зілля копала» (повість, 1909)
• «Людина» (повість, 1891)