Олесь

Олесь (справжнє ім’я — Олександр Іванович Кандиба; 5 грудня 1878, с. Білопілля, Сумщина — 22 липня 1944, Прага) — поет. Один із найпопулярніших ліриків рубежу XIX–XX ст. Його «Чари ночі», «З журбою радість обнялась», «Айстри» стали піснями і живуть у народній пам’яті. Вигнанець: після 1919 р. оселився в Празі і до смерті не повернувся.

Харківський ліричний голос

Навчався у ветеринарному інституті в Харкові. Дебютував 1907 р. Перша збірка «З журбою радість обнялась» (1907) — і відразу визнання: Франко, Грушевський, Леся Українка високо оцінили новий голос. Олесь писав швидко, легко, музично — і поезії його легко ставали піснями. Учасник революції 1905 р., кілька разів потрапляв у конфлікти з цензурою.

Поезія

Олесь — ліричний романтик: пейзажна лірика, любов, журба, туга за Батьківщиною. «Чари ночі» — можливо, найвідоміший вірш, що перетворився на класичну пісню. «Лебідь» (1919) — збірка еміграційна, де прощання з Україною набуває рис реквієму.

Еміграція і Прага

1919 р. виїхав з родиною на захід. Осів у Празі, де й прожив решту 25 років. Писав — але в ізоляції від читача. Помер 1944 р. під час бомбардування. Його син — видатний письменник Олег Ольжич (загинув у концтаборі в 1944 р.).

Основні твори

• «З журбою радість обнялась» (поезія, 1907)
• «Будь мечем моїм!» (поезія, 1909)
• «Лебідь» (поезія, 1919)
• «Перезва» (поезія, 1921)