The Last Embers. Хадесія.

Всім привіт! =)

Сьогодні на черзі не чергова раса, а дещо більш… незмінне.
 

Смертельний пульс системи

Хадесія — це годинниковий механізм. Червоний карлик у центрі системи пульсує з жорстким шестигодинним циклом.

– Класифікація викидів: Викиди поділяються за рівнями. Другий рівень вважається “гарним видовищем”, проте викиди вище п’ятого рівня — рідкість, яка здатна пошкодити навіть стаціонарні підземні бази.

– Електромагнітний фронт: Під час піку викиду планета стає «німою». Шторм блокує навіть міжпланетні ретранслятори, створюючи повну ізоляцію.

– Гравітаційні аномалії: Під час потужних пульсацій (8-й рівень і вище) гравітаційна стабілізація на поверхні може давати збої. Тіло стає неслухняним, рухи сповільнюються, а орієнтація у просторі зникає.

 

Поверхня: Де камінь зустрічає озон

Пейзаж Хадесії — це хаос із розтрісканого пісковика та темних кратерів.

– Атмосферний коктейль: Повітря насичене вуглекислим газом та оксидами. Навіть через фільтри скафандрів відчувається пекуча сухість і запах озону.

– Небесна павутина: Під час активності зорі небо вкривається червоними лініями, схожими на застиглі блискавки, що утворюють живу павутину над горизонтом.

– Металевий туман: З гір іноді стелиться ледь рожевуватий туман із металевим блиском. Він виглядає абсолютно неприродно і створює ілюзію світу, що завис між розпадом і життям.

 

Адаптація флори та фауни

Незважаючи на катастрофічні умови, місцева природа знайшла шляхи для виживання:

– Окремі рослини виглядають як чорні кам’яні кулі з мінералізованим зовнішнім шаром для захисту від надвисоких температур, і перед пульсом вони щільно закриваються.

– Серед місцевої фауни зустрічаються “Розрийки” — істоти зростом менше метра, зі шкірою кольору пустелі, які пересуваються вкрай швидко.

– Під час потужних викидів Розрийки можуть намагатися використати навіть космічні кораблі як захист, при цьому поїдаючи їхню обшивку.

 

 

Ідеальна схованка у пеклі

Мало хто у здоровому глузді обрав би Хадесію для життя. Проте для інженера-терориста Брока (Еворана) та його супутника Пікала (Кріі) ця планета стала надійним прихистком.

– Вони облаштували базу під спеціальним енергетичним куполом, який захищає справжній оазис із живими рослинами.

– Для функціонування цього щита використовувалися кристали Люмікору, вмонтовані в контур по колу кожні десять градусів.

– Додатковою “принадою” цього місця є кладовище кораблів неподалік, де можна знайти залишки імперських винищувачів, бойовий корабель Ґаргів і навіть стелс-корабель Фаарів.

 

P.s наступний розділ The Last Embers найближчими днями, а ви можете перейти в телеграм, щоб побачити ще більше цікавого! =)