Bitmap Books: візуальна книга, помножена на любов до відеоігор

2025-05-21 07:00:00 Олександр Мимрук

Любов до історії відеоігор, помножена на якісну поліграфію та дизайн. Якось так одним реченням можна пояснити те, чим займається британське видавництво Bitmap Books. Уже 11 років воно випускає книжки про ретрогеймінг, зайнявши дуже специфічну «нішу в ніші» візуальної книги. Серед їхніх тайтлів є ґрунтовні розвідки про історію окремих жанрів і франшиз, візуальні компендіуми відеоігрового арту й довідкові видання, які задовольнять смаки колекціонерів будь-яких ретро-ігрових платформ. Але найголовніше, що поєднує ці всі книжки, – незмінно пильна увага до візуального оформлення.

У каталозі Bitmap Books близько 40-ка книжок, і жодна з них не є бюджетною. Усі ці видання в нас в Україні назвали б «подарунковими». Візуальне тут домінує скрізь, і навіть у тих випадках, коли текст виходить на перші ролі й заповнює собою основну площу сторінки. Літери, ілюстрації, скриншоти, піксел-арт – усе працює в тісному симбіозі. 

 

Чи могло бути інакше, якщо книжки буквально присвячені історії медіа, яке передовсім опирається саме на візуальну комунікацію? Засновник видавництва Сем Даєр у коментарі для Читомо наголошує: «Через мою любов до графіки в іграх я завжди знав, що будь-яка моя книга буде візуальною, а не перевантаженою текстом, і що я використаю свої знання і навички графічного дизайнера, щоб зробити її якомога красивішою – такою, щоб нею могли по-справжньому дорожити».

Якщо й порівнювати це з чимось українським, то насамперед на думку спадають безкомпромісно якісні й візуально вивірені книжки видавництва «Родовід», що також здебільшого розповідають саме про візуальні медіуми образотворчого мистецтва, хоча й не торкаються, поки що, теми відеоігор.

 

 

Цікаво, що книжки зазвичай зшиті нитками, а не склеєні, що гарантує їм довге та «цілісніше» життя. Часто трапляються приємні сюрпризи у формі металізованих фарб, стрічок-закладинок та щільних, лакованих суперобкладинок. Частина видань навіть має міцні футляри. На сайті видавництва також наголошують, що не останнє місце в їхній роботі займає і пакування, яке постійно вдосконалюється, аби ставати надійнішим та екологічнішим.

У Bitmap Books кажуть, що їхнім рушієм є щира пристрасть до теми ігор. Під час створення нових тайтлів команда постійно намагається вийти за межі очікувань – віднаходити контакти й спілкуватися з ветеранами відеоігрової індустрії, отримувати доступ до візуальних архівів різних культових студій і відкривати факти з історії ігрової розробки, про які ніхто раніше не чув. Тобто креативний процес не обмежується лише компілятивною роботою, заснованою на відкритих джерелах.

 

Коли ми питаємо в Сема, як саме з’являються ідеї для книжок, то він каже, що джерела бувають різними: «Це суміш: автори приходять до нас зі своїми пропозиціями, а також у мене є банк ідей у голові, які я хотів би реалізувати. Це може бути видання, присвячене ювілею гри або підвищеному інтересу до певної серії чи консолі».

Bitmap Books залучає різних авторів та ілюстраторів. Видавництво вже встигло попрацювати й з деякими селебертіс ігрової індустрії, зокрема автором класичної абстрактної аркади Marble Madness Марком Серні, піонерами жанру «point-and-click» Тімом Шейфером і Роном Ґілбертом, продюсером компанії SNK Ясуюкі Ода та іншими. Перелік насправді можна продовжувати довго.

 

Колективна робота з багатьма авторами-контрибуторами для Bitmap Books також річ звичайна. Деякі з тем, що висвітлюються у їхніх книжках, мають дуже великий масштаб, який часто неохопний для лише одного чи двох авторів. Наприклад, тут можна згадати етапну для шанувальників жанру комп’ютерних рольових ігор книгу «The CRPG Book: A Guide to Computer Role-Playing Games», яка вже витримала кілька видань і містить у собі 450 оглядів на найважливіші ігри в історії жанру, від 1975-го й до 2019-го року.

На відміну від офіційних гайд- та артбуків, якими зараз заведено супроводжувати релізи або ж ре-релізи відеоігор, Bitmap Books може дозволити собі значно більше творчої свободи, адже їхні проєкти великою мірою є незалежними. Але бувають і співпраці, які дозволяють створювати видання під офіційною ліцензією. Наприклад, команда вже мала такі кейси з SEGA, SNK та Atari.

 

До речі, цікаво, що народження видавництва стало побічним ефектом від задуму книжки. У 2013 році Сем працював графічним дизайнером і саме проходив через певне «вигорання». У такому стані, як ми знаємо, часто хочеться спробувати щось нове, але у випадку Сема це «нове» виявилося добре забутим «старим»: він повернувся до свого давнього зацікавлення відеоігорами; «Я помітив, що почали з’являтися книги про ігри, і пам’ятаю, як подумав: “Вау, я б дуже хотів зробити щось подібне!”. Спочатку я просто експериментував вечорами та у вихідні – це був спосіб задовольнити свою творчу потребу. Я почав створювати макети для книги про Commodore 64, і з часом з’явилася ідея Commodore 64: візуальний компендіум». 

Коли Сем нарешті був задоволений дизайном, він почав показувати свої напрацювання в геймерській спільноті й швидко зрозумів, що зацікавленість у подібних виданнях є. Наступним кроком став запуск кампанії на Kickstarter.

 

«Це стало ключем до успіху, адже дозволило зрозуміти, скільки людей насправді захочуть купити книгу, перш ніж вкладати тисячі фунтів у друк. На моє здивування, Commodore 64: візуальний компендіум зібрав приголомшливу суму — £35,594», – ділиться Сем. Тоді він ще не знав, що це все перетвориться у видавництво з десятками тайтлів й 11-річною історією, а серія «візуальних компендіумів» вийде далеко за межі лише Commodore 64.

 

 

Згідно зі звітом Британської асоціації видавців, у 2024-му році прибутки місцевої книжкової індустрії склали 71 мільярд фунтів, і це попри проблеми з кадрами й зі спадом продажів в окремих секторах. Не слід забувати і те, що це лише одна зі складників ще більшого, глобального англомовного ринку, на якому присутні як видавці з інших англомовних країн, так і читачі. Це значить, що потенційна аудиторія навіть нішевого британського видавництва виходить далеко за межі самих лише Британських островів. 

 

«Я думаю, що наша аудиторія змішана. Це переважно чоловіки віком від 30 до 50 років. Дехто з них — колекціонери ігор, інші — просто любителі грати час від часу. Найбільша частка наших клієнтів — зі США. У нас також багато покупців в ЄС, Європі, Австралії, Південній Америці та Азії. Іноді витрати на доставку стають проблемою для міжнародних клієнтів, але в нас завжди була віддана міжнародна фанатська база», – розповідає Сем.

Англомовний глобалізований простір – це близько 2 мільярдів людей. Англійська як мова міжнародної комунікації, бізнесу й науки стоїть на дуже твердих позиціях. Саме в таких сприятливих умовах і можуть виникнути феномени на кшталт Bitmap Books, хоча це і не гарантує неодмінного успіху. Сем також це розуміє і намагається не йти на ризиковане масштабування, аби зберегти баланс рентабельності видавництва: «Це непросто, але моя основна філософія завжди була такою: залишатися гнучким і не бути жадібним. Я свідомо уникав розширення компанії шляхом найму персоналу, адже це суттєво збільшило б витрати, а відтак і ризики зіткнутися з труднощами».

 

Тут відразу виникає питання, чи можливе таке видавництво в Україні, де книжкова індустрія в десятки разів менша й усе ще перебуває в динамічному процесі дорослішання й доформовування? Безперечно, технічні спроможності й видавництва, які могли б видавати книжки такого рівня, ми маємо. Є й певна кількість уже виданих назв, які перетинаються з тим, що роблять Bitmap Books – наприклад, україномовні видання «Ігрові консолі 2.0: Історія у фотографіях від Atari до Xbox» та артбуки за окремим ігровими франшизами від Malopus, або ж дещо простіше й текстоцентричне за своєю суттю видання «Кров, піт і пікселі. По той бік створення відеоігор» Дженсона Шреєра від BookChef. Це все ще не про оригінальний креативний продакшн від українських творчих колективів, і не про вузькопрофільне занурення у тему класичних відеоігор. Але це ті перекладні видання, які демонструють, що певний запит на літературу про відеоігри в Україні існує. Зовсім інше питання – чи вистачило б цього запиту на ціле профільне видавництво. 

Диджиталізація й поширення цифрових носіїв контенту, здається, так і не привели нас до світу, у якому зник запит на взаємодію з фізичними об’єктами. Паперові книжки, картини на полотні й навіть музика на вінілових платівках, а віднедавна й на касетах, не просто не зникають, але й активно повертаються у вжиток. Для когось це повстання проти віртуалізації життя, для інших – майже сентиментальне бажання володіти речами, що затримують у собі «культурний контент».

 

Іронічно, що це відбувається й з відеоіграми, які за своєю суттю є насамперед програмними продуктами, для якого диджитальність – базовий агрегатний стан. Завдяки дуже швидкому розвитку інтернету в останні десятиліття, а також появі цифрових платформ розповсюдження, відеоігри вже майже цілковито відірвалися від своїх фізичних носіїв. Це породило шалений попит на колекціонування картриджів і дисків, і цей ринок продовжує активно розвиватися. Одна справа, коли купуєш гру, скажімо, на платформі Steam, і вона стає частиною твоєї віртуальної бібліотеки як ще один пункт у списку. Зовсім інша – коли гра, яка тобі подобається, має фізичне втілення, з відповідним дизайном та супровідними друкованими матеріалами, і її можна покласти на полицю поряд з улюбленою паперовою книжкою. Тож, доки у геймерів зберігатиметься запит на потребу володіння фізичними іграми, так само зберігатиметься і потреба у відповідних книжках – наприклад, таких, які випускають Bitmap Books.

А доки ми чекаємо на появу своїх відеоігрових видавництв, книжки від британського Bitmap Books вже продаються в Україні на Yakaboo, Game By, On the Bus та інших сайтах. Замовлення приймають і на офіційному сайті видавництва.

 

Фото: Bitmap Books

Оригінал статті на Suspilne: Bitmap Books: візуальна книга, помножена на любов до відеоігор