6 книг, які закохають вас у латиську літературу

2024-12-27 08:00:00 Євгенія Завалій

Література — це завжди про любов. Наступає момент, коли ми закохуємося у вірш, прозовий текст або навіть автора. І латиська література саме про любов, а ще — про боротьбу, втрату Батьківщини й завжди про повернення. Ці теми близькі й зрозумілі кожному українцю, бо ми також пережили й переживаємо окупації, депортації, репресії.

Та попри все і ми, і латиші змогли зберегти свою ідентичність — у непростій боротьбі, через особисті втрати, але зі збереженням людяності й емпатії до світу. Тому кожна книжка з переліку насправді про любов. Це дуже тонка, лірична та близька нам література. Адже зрештою в нас немає ближчих країн, аніж країни Балтії, і ближчих людей, які зможуть по-справжньому зрозуміти весь наш біль і розпач. 

 

Мікова книжка

Лауріс Ґундарс. Пер. Л. Мельник — Чернівці: Чорні вівці, 2023. — 24 с.

«Мікова книжка» — одинадцять коротких текстів, частину з яких написано по-дитячому наївно, простими короткими реченнями, та кожне слово з них вцілює в саме серце. Це історія плюшевого ведмедика Міка, господарі якого ведуть його щоденник. Ці тексти від імені ведмедика Міка — спосіб вижити й не зникнути у збожеволілому світі. Вона починається із зовсім короткого допису 6-річної Ієвоньки, якій у 1940 році подарували Міка на день народження. Уже 1941-му Ієвонька пише, що Мік хвилюється, бо «в усьому світі бухкають барабани війни». Далі Мік потрапляє в руки підлітка Рудиса, який знайшов іграшку на рейках, бо Ієвонька загубила Міка, коли її родину депортували до Сибіру. Але скоро на засланні опиняється і Рудис із Міком (за те, що допомагав борцям проти совєтів).

 

Читати також: Литовська література: про минуле, що дивиться на нас

 

Рудис помирає від голоду, а Міка у Будинку культури знаходить Вілма. Ведмедика хтось умочив у червону фарбу. Дівчина намагається відмити його, але червоне постійно проступає… З Вілмою Мік нарешті повернеться в Латвію, а от чи знайде він Ієвоньку — почитайте самі. Це наївно-болісні, але водночас і прекрасні тексти про надію і любов у дуже жорстокі часи. Такі як зараз. Утім Мік нарешті щасливий, і так хочеться вірити, що й ми зможемо все це пережити.

 

Купити книжку

 

П’ять пальців

Мара Заліте. Пер. Л. Мельник – Київ: Ярославів Вал, 2019. — 288 с.

Це дуже щемкий текст, основою якого стали дитячі спогади авторки. Оповідь веде 6-річна Лаура, яка народилася в Сибіру, але зараз зі своїми реабілітованими батьками, які 15 років прожили на чужині, повертається в Латвію. Лаура описує потяг і пасажирів так по-дитячому наївно і водночас мудро, не довіряючи п’яному майору й російській «бабушці». Серед цих дитячих оповідок уже починає проступати історія про народження дівчинки, приреченої на смерть, бо в матері не було молока, і людей бараку — литовців, українців, молдаван, грузин, які всі разом, як змогли врятували тендітне Лаурине життя.

 

Історії цих людей постійно з’являються в сюжеті, адже батьки заборонили дівчинці розповідати будь-кому про Сибір, утім вона часто про це думає. З народження її вчили, яка прекрасна Латвія, і вона мріяла цю країну побачити. Й от нарешті вокзал, де чекають баба й дідо. І дівчинка вперше дивується, бо ті, хоч і старі, але в них гарні зуби, ще й одягнуті родичі в костюми (нехай і довоєнні), а не у фуфайки, кирзачі й валенки. Від роздумів Лаури про все навколо хочеться то сміятися, то плакати.

 

Вони повертаються в будинок дитинства мами Анди. Але дім уже не той, бо тут жили росіяни, зробивши в залі хлів і загадивши все навколо гноєм (як це до болю знайомо).

 

Згодом під шарами цього гною вони знайдуть старовинні дідові книжки, за якими Анда так побивалася. Вони зіпсовані, але тепер це байдуже, адже їхні автори — вороги народу, а мати ці книжки — небезпечно.

 

«Життя вже ніколи не буде таким, як раніше», — розуміє з часом Анда, та мала Лаура не знає іншого життя. Не знає, яким був магазин, який тримала єврейська родина, бо тепер на його місці гастроном зі злою продавчинею. Не знає свого дядька Рейниса, який зник, і якого досі чекає вся родина. Одначе знає голод, і коли мама зриває бур’яни, Лаура нишком їх ховає, бо раптом не буде що їсти.

 

У романі багато тонких сюжетних ниток, що сплітаються у клубок оповіді. Є із чого посміятися, є над чим поплакати. 

 

Купити книжку

Молоко Матері

Нора Ікстена. Пер. Л. Мельник — Луцьк: ПВД «Твердиня», 2019. — 188 с. 

Це дуже пронизлива оповідь про трьох жінок — три покоління однієї родини. Авторка не каже їхні імена, бо під час радянської окупації Латвії таке могло статися з кожною (як і з кожною українкою).

 

Перша жінка народила дочку в жовтні 1944 року, коли Ригу звільняли від нацистських військ. Після пологового будинку вони із чоловіком поїхали в лісництво за містом у свій чудовий дім. Одного дня туди приїхала вантажівка із солдатами, які почали рубати дерева. Жінка сховалася у шафі, дитину сховала у валізі, а чоловік намагався врятувати ялинки. Його побили й забрали. Дитину врятувало материнське молоко, бо тоді новонароджені майже не виживали.

 

Друга жінка — та, яку ховали у валізі, не хотіла годувати свою дитину молоком — бо те гірке, і з ним матір передає генетику життя в неволі. Блискуча науковиця, яка могла б досліджувати штучне запліднення, мусить працювати в сільській амбулаторії. І хоч вона рятує багатьох жінок, проте сама зламана каральним державним апаратом. Лиш доступ до ліків дає якусь ілюзорну змогу втекти від реальності, але це зрештою її і вбиває. Тут з’являється страшна метафора про хомʼяка, який зʼїв своїх дітей, а потім і сам помер, аби не жити в неволі.

 

Щоправда, свою дитину вона не зʼїла — третю жінку, народжену в 1969 році. Третя стала матірʼю для другої, піклувалася, лікувала її рани, але таки не змогла врятувати. Третя в ніжному шкільному віці також стала жертвою режиму, коли її змусили писати донос на улюбленого вчителя, який навчав їх забороненої латиської поезії та водив показувати зруйновані церкви. Але вона дожила до незалежності Латвії й свободи. Бо це книжка про надію і те, що все страшне колись скінчиться.

 

Чудова робота в неповторному стилі, у якій ідеться не лише про історичні травми, а й про жіноцтво, жіночність, материнство й відмову від нього. Це книжка-вакцина від романтизації радянського періоду, й антитіл виробляється одразу багато. До речі, в англійському варіанті текст називається «Soviet milk» — і ця назва мені подобається більше.

 

Купити книжку

 

Літо юного наймита

Янис Акуратерс Пер. В. Мельник — Львів: Апріорі, 2023. — 80 с.

Янис Акуратерс — класик латиської літератури. Був учасником Народної ради, яка 1918 року проголосила незалежність Латвії. До того під час Першої світової він воював у стрілецькому полку, а ще раніше брав участь у революції 1905-го, після чого його відправили у заслання на Псковщину, звідки він зміг виїхати в Скандинавію. Помер 1937 року і не дожив до радянської окупації Латвії, утім був заборонений радянською владою, нині ж його твори вивчають у шкільній програмі.

 

Читати також: Як Україна спричинила нову хвилю декомунізації у постсовєцьких країнах

 

Дивовижні, прозорі тексти, наче холодна вода в ріці чи лісові світанки. «Літо юного наймита» — одна з ранніх повістей, що розповідає про хлопця, який працює у великому маєтку, щоб заробити на навчання. Тут і роздуми про життя, часом наївні й щемкі, і перша закоханість у дочку власника маєтку, і тяжка фізична робота, за якою наступає душевна рівновага. Коли читатимете, згадаєте «Зачаровану Десну» Довженка, адже дуже вона відгукується в описах латиської природи, часом суворої, проте лагідної до тих, хто вміє цінувати красу. Загалом дуже ніжний текст, який змусить знову пережити свої підліткові турботи. 

 

Купити книжку

Палаючий острів

Янис Акуратерс Пер. Л. Мельник — Луцьк: ПВД «Твердиня», 2018. — 144 с.

Ця книга оповідає про вже зрілого чоловіка, який повертається в село, у будинок свого дитинства та згадує шкільні роки, казки, що їх любив читати й оповідати, і своє перше кохання — Рутоньку, яка вийшла заміж за іншого й поїхала далеко — аж за литовські ліси. «Яке ж мізерне людське щастя…» — постійно думає герой, блукаючи полями, лісами, берегом озера…

 

Ностальгійна повість — про втрачену молодість і любов. А ще тут можна дізнатися про латиські традиції, свята, як-от Янів день, що дуже схожі на наші.

 

Книжка про Латвію, яку можна побачити з вікна автобуса, подорожуючи від міста до міста. 

 

Купити книжку

 

Кіоск

Анете Мелеце. Пер. Л. Мельник — Чернівці: Чорні вівці, 2024. — 40 с.

Дитяча книжка-картинка Анете Мелеце «Кіоск» — бестселер, перекладений понад 20 мовами. Це ніби і яскрава весела книжечка, з надзвичайними ілюстраціями, за якою можна погратися зі своєю дитиною. Але для дорослих — вона є нагадуванням про те, як швидко спливає життя і вже час утілювати свої мрії. Пані Ольга працює і живе в кіоску, і велика вона майже така ж як він.

 

Жінка не може покинути свій кіоск, хоча так давно мріє про подорожі. Але одного дня стається щось дуже непередбачуване й пані Оля падає в річку разом з кіоском, і пливе цією річкою аж до самого моря… Насправді складно описати, як дотепно і круто намальована й написана ця книжка. Книжка, що обов’язково змусить усміхнутися, бо кожен із нас насправді пані Оля, яка завжди носить свій кіоск із собою.

 

Купити книжку

Оригінал статті на Suspilne: 6 книг, які закохають вас у латиську літературу