Букнет

100 фактів про мене. День дев’ятий.

Олена Ранцева · 12 Тра 2026

Вітаю, мої неперевершені ♥

Я думала притримати цей факт десь на середину сотні, але сьогодні такий день, коли сам Бог велів поділитися з вами цим.

Багато разів я бачила і на Букнеті, і в інших соціальних мережах, запитання до авторів: “А чому ви пишете?”

У мене відповідь одна: бо не можу не писати. Письменництво така ж частина мене, як рука чи нога. Відріжеш, і не зможеш нормально функціонувати. Та зрозуміла цю просту істину я у 2017 році.

Спочатку невеличка передісторія

У юності я не була настільки розумною та принциповою, легко йшла за чужою думкою. Так як для суспільства письменництво не професія, а дурощі, то я довго намагалася займатися іншим. Працювала на заводах (“Мотор Січ” і “Запоріжвогнетрив”), на вуличній торговлі (продавала поповнення мобільних телефонів та стартові пакети операторів), навіть намагалася влитися у бізнес разом з “Мері Кей”. І так, кожна робота дала мені досвід, який зробив мене тією. якою я є зараз, але найсильніше загартувало характер дещо інше.

У 2017 році мені зробили операцію на серці, яка була терміновою, рятуючою життя, відтоді живу з набутою інвалідністю.

Я потрапила у лікарню у важкому стані 28 квітня 2017 року. Лікарі носилися наді мною, занепокоєні та засмучені повною відсутністю апетиту. Дуже скоро потрапила в реанімацію з кардіогенним шоком. Після того, як трішки очухалася й змогла сприймати інформацію, зі мною поговорив зав.реанімації.

Коли він сказав, що все серйозно, без операції я проживу всього пів року. і ті в лікарні безвилазно, я була шокована. При цьому зав.реанімації наголосив, що вибір, робити операцію чи ні, вже не переді мною стоїть: випадок важкий і запущений, скоріше за все не візьмуться.

Я пройшла всі стадії прийняття правди, від гніву і заперечення до змирення.

Але першою думкою, яка майнула після цих слів, було жалкування про те, що витратила свій час бездарно й не написала ту історію, яка живе у голові. Я пообіцяла собі, що більше не буду нікого слухати і стану письменницею, якщо виживу.

Я вижила.

Тепер я письменниця.

P.S. А про неймовірних медсестер ви зможете прочитати у книжці, яка вийде скоро і буде моїм способом розповісти з гумором про важкий досвід.

Оригінал: Букнет

Додати коментар

Будь ласка, пишіть конструктивно і поважайте думку автора та інших читачів.