⛓️ Чому в неї трясуться руки?⛓️

Нещодавно я отримала коментар до своєї книги “Чорнильне Полотно“, і, пишучи відповідь, раптом сформулювала те, про що раніше мовчала. ✍️ Це те, чого ви не знайдете в анотації (хоча, мабуть, скоро я її перепишу), і про що я не говорила вголос.⛓️

❤️ Більшість вже знає, що мій цикл «Полотна» – про сильних жінок, у яких є своя тверда позиція і трохи «тараканів» в голові. Але якщо в «Кривавому полотні» я залишила суть Ділайли на рівні ваших відчуттів, ⚖️  то «Чорнильне полотно» стало моєю особистою вендеттою.

⛓️ Я хотіла вимістити в цій історії весь той біль, який носила сама і який бачила в очах інших жінок. ⛓️

✨ Саме так з’явилася Аврелія.✨

Коли ви бачите її виснаженою, коли читаєте про її безсоння, відсутність апетиту та вічну тривогу – знайте, що це не романтизація. ⛓️ Тут немає красивої картинки страждань. Я свідомо викручувала деякі емоції на максимум, щоб показати ту крайню межу сили, за якою людина перетворюється на зламаний механізм. ⚖️

⏳️ Ми всі хочемо бути сильними, але чи часто ми реально усвідомлюємо ціну свого внутрішнього стержня та успіху? ⏳️

Суть цієї книги не в фіналі чи омріяному хепі-енді, а в самому процесі. ✍️ Вона про те, чи розуміємо ми, коли варто нарешті зупинитися, а коли можна ще трохи потерпіти.

Кажуть, що життя підкидає нам лише ті виклики, з якими ми здатні впоратися. ☕ Можливо, це і так, але питання в іншому – якою саме ціною ми з ними справляємось?⏳️

Якщо ви хоча б раз відчували, що ваша сила починає вас руйнувати, ви зрозумієте, чому в Аурелії трясуться руки. ⛓️

❤️ Чекаю на ваші думки в коментрях під книгою «Чорнильне полотно»❤️