Інтернет не дозволяв Вам написати блог…
Привіт, мої любі!❤️
Чекаєте, щоб я щось цікаве розповіла? Мені аж нетерпиться Вам розповісти. Сьогодні о третій годині ночі написала два вірші. Уявіть собі, я врешті-решт змогла це зробити. І отож продовжую, ці вірші про війну. Один – “якби”, а інший – про кохання до хлопця, і смерть.
Попри те, що вони сумні, я відчувала те, що писала. Це такий був кайф писати. Мені хочеться ще.
Ще й на зло захворіла. Така слабкість, плюс чхаю. Скажу – не хворійте прошу! Але в мене виявляється для того аби я не йшла на роботу. Це вже не знаю котрий раз таке відбувається зі мною.
Та хочу зазначити, якщо Ваш організм каже: Стоп. То ліпше зупиніться. Хочу розповісти те, що було у мене. Я кожен день плакала вночі, не розуміючи, що зі мною, аж в один день з’явилася температура, і мене відпустило. Настій появився, змогла посміхатися. Стало набагато краще, ніж було до того. Чесно це не найкращий стан. І тому відпочивайте, коли є можливість. Не змушуйте себе гарувати над чимось. Подумайте хоча б про себе.
І я бажаю Вам класного відпочинку! Нехай у Вас не буде таких станів як у мене!
З Вами Мелені Матхевен!❤️✨
Вашому «внутрішньому автору» потрібна опора.
Писати в часи змін — важко. Дозвольте собі професійну підтримку від психотерапевта Ірини Гавалешко, щоб знайти ресурс для творчості та нові сенси.
Отримати підтримку →Люблю, обіймаю!❤️✨
До речі, бачили мою нову аватарку? Як Вам вона? Я просто закохалася..
Додати коментар
Будь ласка, пишіть конструктивно і поважайте думку автора та інших читачів.