Букнет
Я і мій Привид – про що ж історія?
Фентезі світ то з магією, але проблеми й там майже сучасні. Треба й робота, й освіта, й на руку кому кхе-кхе дати. Але ж ми хочемо хоч там повірити в диво й поборотися ні, не з темним властеліном, а з звичайною такою корупцією, яка гірша за великого жахливого боса буде!
Читайте “Я і мій привид” про Василину та магічну академію.
Викладач, магістр О’Лус, виглядав як класичний шарлатан: мантія, розшита зірками, три пари окулярів на лобі й затуманений погляд. У класі так смерділо пахощами, що в нормальної людини за п’ять хвилин мав би початися напад астми.
— Діти мої, — проспівав він, розмахуючи кадилом, — узріть ниті долі! Ми не просто дивимося в майбутнє — ми торкаємося вічності…
— Перепрошую, — перебила я, гучно відсуваючи стілець. Скрип дерева об камінь пролунав як святотатство. — А ми будемо вивчати щось корисне? Наприклад, як передбачити точну вагу обважування на ринку або ймовірність того, що дах цієї вежі впаде нам на голови через відсутність ремонту?
Магістр О’Лус завмер. Свита Адріана О’Ґранца (сам він сидів на задній парті в новій мантії й свердлив мене поглядом) дружно хмикнула.
— Юна леді… — О’Лус звірився зі списком. — Василина О’Валь? Пророцтво — це мистецтво тонких матерій, а не кулінарна книга!
— Дуже шкода, — зітхнула я. — Тонкі матерії погано насичують шлунок.
Оригінал: Букнет
Додати коментар
Будь ласка, пишіть конструктивно і поважайте думку автора та інших читачів.