Як народжується «за стіною мовчання» — від випадко

Привіт, мої любі читачі та колеги-автори!

За стіною мовчання

Сьогодні хочу поділитися з вами історією виникнення моєї нової книги. Знаєте, як це буває в авторів? Ти живеш своїм життям, п’єш каву, а потім — БАЦ! — одна іскра в голові змінює все.

Все почалося з одного слова: Корея ?

Спочатку в моїй голові просто з’явився образ. Це була Північна Корея. Країна, про яку ми так багато чуємо, але так мало знаємо насправді. Країна, де тиша — це не золото, а спосіб вижити.

Я почала думати: «А що, якби я народилася там? Що, якби кожен мій крок був прописаний у державному статуті?»

Еволюція ідеї: Від системи до людини ?

Спочатку я хотіла написати просто про систему, про суворі правила. Але потім зрозуміла — читачеві потрібне серце. Так з’явилася Аніса. Дівчина, яка вміє мовчати, як і всі навколо, але всередині якої горить цілий всесвіт.

Потім у сюжеті виникли батьки (Джун-хо та Хе-джин) зі своїми таємницями, і, звісно, Наман — той, хто став для Аніси дзеркалом іншого світу.

Чому це важливо для мене?

Ця книга — не просто трилер чи антиутопія. Це дослідження людської душі. Як не зламатися, коли весь світ навколо пофарбований у сірий колір? Як наважитися на перше слово, коли за нього можна поплатитися життям?

«За стіною мовчання» — це історія про те, що свобода починається не за кордоном, а всередині нас.

✨ Що чекає на вас у книзі:

Психологічна підтримка

Досить сперечатися з внутрішнім критиком.

Ви заслуговуєте на те, щоб ваші тексти були почуті. Ірина Гавалешко допомагає письменникам подолати сумніви та знайти впевненість у своєму голосі.

Повірити у себе →

Атмосфера Пхеньяна: закриті школи, гучномовці на вулицях і машини без номерів.

Психологічна напруга: коли ти не знаєш, чи твій друг — це твій рятівник, чи той, хто тебе видасть.

Сімейні драми: батьки, які мовчать, щоб захистити, і діти, які питають, щоб жити.

Дякую, що ви зі мною на цьому шляху! Кожен ваш коментар та зірочка — це паливо для моєї фантазії.

А ви колись замислювалися, яка ціна нашого права просто говорити те, що ми думаємо? Пишіть у коментарях!