ШІ відбере роботу? А як щодо справжнього страху

Поки весь інтернет палає через «демонізацію» ШІ, а автори масово б’ють на сполох, що алгоритми відберуть у нас хліб, я дивлюся на це з іншого боку. Знаєте, всі так зациклилися на технологіях, що зовсім забули про те, чого насправді варто боятися.
ШІ не зможе вбити твою книгу, якщо в ній є душа. Але є дещо, що може знищити її за одну секунду.
Я хочу запитати у своїх колег по цеху: а ви не боїтеся втратити музу? Прокинутися в один прекрасний день і усвідомити, що ти порожній. Що твій талант, який ти сприймав як належне, просто випарувався.
Коли ти сідаєш за ноутбук, відкриваєш чернетку, а там… тиша. Герої, які ще вчора влаштовували пожежу в твоїй голові, стають чужими, пласкими манекенами. Текст не йде, іскра зникла, а всередині — абсолютний нуль. Нейромережа — це просто залізо, його можна вимкнути з розетки. А от як увімкнути назад власну душу, якщо вона вирішить піти у безстрокову відпустку?
Для мене справжній жах — це не конкуренція з алгоритмами. Це раптовий внутрішній глухий кут.
Письменники, діліться чесно: бував у вас такий страх? Чи прокидалися колись із відчуттям, що муза зібрала валізи й пішла, не залишивши записки? Як повертали її назад? Колеги, давайте поговоримо, бо мені здається, ми боїмося взагалі не тих речей.