Це було небезпечно…

Чую важкі кроки по насту. Скрип свіжого снігу під чоботами зараз звучить для мене як вирок. Хтось підходить зовсім близько до мого сховища й зупиняється.

— Тут тільки кучугури, капітане, — нарешті вимовляє він, і в його голосі я чую втому.

— Гаразд, згортаємося, — каже командир. — Скільки можна нишпорити горами в пошуках втікачки-наложниці! Переночуємо на південному піку, там є старі пости зв’язку, завтра зробимо ще коло й повернемося. Злітаємо!

Потужний порив вітру від змаху крил вдаряє у снігову стіну, і кілька білих грудок осипаються всередину. Затамовую подих, боячись, що ця невелика діра видасть мене. Заплющую очі, благаючи Богів допомогти мені й цього разу, боячись, що діра, яка утворилася, стане моїм викриттям. Але дракони відлітають, не оглядаючись. Ще деякий час чути помахи їхніх крил, а потім гори знову поринають у мовчання.

І тільки тоді я дозволяю собі полегшено видихнути.

Схоже, усі вже втомилися мене шукати, і скоро вони облишать марні спроби мене знайти. Треба тільки перечекати в печері ще кілька днів. Але залишатися надовго тут не можна. Сніг урятував мене сьогодні, та коли настане справжня зима, він стане моєю пасткою. 

Потрібно прийняти рішення…

Психологічна підтримка

Дбайливий простір для вашої внутрішньої дитини.

Саме та частина вас, що створює образи, потребує захисту та розуміння. Ірина Гавалешко — психотерапевт, яка вміє слухати «між рядків».

Написати →

РУДА ТАЄМНИЦЯ БІЛОГО ДРАКОНА

Оновлення щодня о 00:00!