+ Фінальні розділи.

Фінальні розділи на сайті. Приємного читання! 

Трохи епілогу.

64. Постріл.

Коли настав час виголошувати обітниці, його голос зазвучав низько, проникаючи в кожну клітинку мого тіла:

— Кіро, я присягаюся бути твоїм світлом, коли навколо пануватиме темрява. Бути твоїм спокоєм, твоїм прихистком і твоїм домом. Моє серце вже належить тобі, кожен свій подих і кожну мить свого життя. Ти — моя єдина. Моє кохання до тебе справжнє. Я кохатиму тебе так міцно і так ніжно, пристрасно, поки б’ється моє серце. Завжди.

Я ковтнула тепле морське повітря, відчуваючи, як очі наповнюються сльозами абсолютного щастя:

— Ти став моїм порятунком, Кириле. Я присягаюся належати тобі цілком — і тілом, і душею. Бути поруч у найтемніші ночі й у найсвітліші дні. Ділити з тобою кожен подих, кожну посмішку, кожен біль. Моє серце тепер б’ється лише в такт із твоїм. Я твоя. Завжди і назавжди.

Психологічна підтримка

Вашому «внутрішньому автору» потрібна опора.

Писати в часи змін — важко. Дозвольте собі професійну підтримку від психотерапевта Ірини Гавалешко, щоб знайти ресурс для творчості та нові сенси.

Отримати підтримку →

Дякую за увагу!  ❤️❤️❤️

Щиро ваша Крісті Ко.  ❤️❤️❤️