Букнет

Трохи візуалів до останньої глави ♥️

Мрія Чарівна · 12 Тра 2026

Для тих, хто читав останню главу, кілька картинок вдогонку ♥️♥️♥️

— Привіт, — сказав я, притулившись до підвіконня, що дозволяло тримати гідну поставу.

— Ой, — омега стрепенувся, поспішно витер сльози. — Доброго ранку! Не очікував, що тут хтось буде в таку ранню годину…

— Я теж, — чесно зізнався я.

Ми обидва подивились у вікно. Час від часу між будинками спалахували теплі жовті вогні трамваїв, а десь далеко лунав протяжний гудок ранкової зміни.

— Анрі, — порушив врешті тишу я.

Омежка мене зрозумів. Хлюпнув носом, дивлячись знизу вверх великими переляканими очима.

— Еліот.

— Еллі? — усміхнувся я.

Він відповів слабкою усмішкою.

— Вдома так називають.

— Тобі личить.

— Дякую, — він ніяково пересмикнув плечима. — Вибачте, що я тут… В такому вигляді.

— Нічого страшного, — я не міг відірвати погляду від світло-блакитних очей з такими довгими віями, що вони здавалися мені ляльковими. — Щось сталось, Еллі?

Він опустив погляд і судомно зітхнув. Прекрасні очі знову наповнились вологою.

Е, так не піде!

— Чекай, — я обережно, щоб не налякати, торкнувся його руки. — Давай принесу нам обом кави, а тоді ти мені все розкажеш, добре? Тільки нікуди не йди — я зараз не в кращій формі… Це буде довго.