Та нехай дома сидить!

Ми виїжджаємо з маєтку. Королівські гвардійці супроводжують нас, і з боку це здається почесною вартою. Але я знаю, що вони виконують зовсім іншу функцію. Їхнє завдання — простежити, щоб я не втік. 

Ледь виїхавши за ворота, уже починаю шкодувати, що не залишив Марату в маєтку. 

— А правда, що в Південному Королівстві чоловіки в палаці ходять тільки в легких штанцях? — запитує раптом дружина. 

Під ложечкою неприємно смокче, коли я уявляю, як змушений буду знову напівголим ходити палацом і сидіти біля ніг своєї дружини на закладах.

Некрилаті Боги! Зціплюю зуби та приймаю рішення: Марата залишається в маєтку, а я за першої ж нагоди втечу з Королівства! Цього разу назавжди… 

Подаю сигнал кучеру зупинитися. 

— Що сталося, Белгарде? — дивується Марата. 

— Я передумав, ти залишаєшся. 

РУДА ТАЄМНИЦЯ БІЛОГО ДРАКОНА

Оновлення щодня о 00:00!