«таємниці Ельґартії» . Рецензія

Рецензія на книгу Ірини Скрипник «Таємниці Ельґартії» https://booknet.ua/book/tamnic-elart-b426404

За марафоном взаємного читання: https://booknet.ua/blogs/post/430456

Історія захопила і тримала в напрузі до останньої сторінки. Хоч я і не любитель колориту, стилізованого під античність/Візантією, але тут прописаний всесвіт сподобався, бо розкривається поступово. Він схожий на земну історію часів занепаду античних держав і початку росту варварських племен до націй і власних королівств, але тут діють і магічні раси, зі своїми звичаями і законами.

Оповідь ведеться з точки зору меча, що само по собі оригінально. Притому, Гезус багато бачив і пережив на своєму віку, і тому іронізує над життям і сумнівами головних героїв.

Лука, хазяїн меча, вже в дитинстві і юності зазнав важких втрат, і тому обрав шлях самітника, майже відлюдника. Йому важливі честь і віра, тому звичаї Ельґартії і народу ургулів здаються йому дивними, навіть неприйнятними.

Випадково врятувавши від розбійників принца Нестона, Лука через якийсь час зіштовхується з тим, що юнак в нього закохується. І відповісти на ці почуття він не може. Дуже помітно, як йому важко стримувати себе, і тільки усвідомлення того, що перед ним коронована особа, змушує залишатися ввічливим і відмовляти делікатно. Проте і Нестон так просто не здається.

На початку роману він – балуваний хлопчик, який звик, що все йому дається, все падає майже з неба. Він майже не чув слова «ні», легко порушував заборони, бо золото і титул все владнають. Як виявилося, не все. Бо є закон. Бо в іншої людини можуть бути кордони і принципи.

І він був майже в кроці від того, щоб остаточно зруйнувати своє життя.

Значний ріст його як особистості в тому, що він вчасно зупинився. Вчасно зрозумів, до чого може дійти, якщо і далі буде чути тільки власне «я хочу».

Врешті, йому довелось прийти до того, що «якщо справді любиш – відпусти». І це дуже сильно.

Враховуючи характери і світогляд героїв, «жили довго і щасливо» між ними бути не могло, і великий плюс книги, що логіка дотримана. Ніяких штампів з «тіло зрадило» або «кохання все перемагає». Завжди є обставини, які сильніші за волю та почуття окремої людини.

Не в мінус, оскільки про це було попереджено міткою «18+», а просто для нових читачів, яких зацікавить цей відгук: в книзі є сцени жорстокості та інцест. Але ті, хто звик до престольних ігр і легкого вайбу Таргарієнів, оцінять динамічний розвиток сюжету і цікавих персонажів.