Спойлер завтрашньої проди♥️

Намагаюсь дивитись на його обличчя, але погляд зрадливо ковзає на м’язи рук, що рухаються під шкірою. А який в нього прес, кубики просто ідеальні. Важко ковтаю, бо мені подобається те що я бачу.

– Я не хвилююсь, – за два кроки він вже стоїть впритул до мене. – Я знаю, що ти не розкажеш батькам про нас. Ти ж хороша дівчинка, – губ його торкається хитра усмішка. – Це тобі треба боятись. Ми тут застрягли лише у трьох. І хто знає наскільки.

– До чого ти хилиш? – перепитую тремтячим голосом, округливши очі.

Він нависає наді мною скалою і приходиться задерти голову, щоб глянути йому в очі. Темні і загадкові, бачу в них бажання і блиск рішучості.

Злякавшись, відступаю, і перечепившись за ліжко, подаю на нього спиною. З губ моїх виривається зітхання, а з легень виходить все повітря. З острахом спостерігаю, як Давид стає колінами з обох сторін моїх стегон і опускається на витягнуті руки.

– Ти можеш погратись уявою і відгадати, що може статись, – промовляє самовпевнено захриплим голосом. – Варіантів багато.

Він схиляється нижче і його обличчя опиняється біля мого. Його важкий гарячий подих обпікає щоку. Я вдихаю його приємний чоловічий аромат перемішаний з милом і прикриваю очі, відганяю збудження, яке накочується хвилею від його близькості. Впираюсь в його масивні плечі і намагаюсь відштовхнути, але він як камінь. Його не зрушиш з місця, коли він того не хоче.

– Припини, – шепочу, відхиливши голову убік.

Психологічна підтримка

Досить сперечатися з внутрішнім критиком.

Ви заслуговуєте на те, щоб ваші тексти були почуті. Ірина Гавалешко допомагає письменникам подолати сумніви та знайти впевненість у своєму голосі.

Повірити у себе →

– Боїшся мене? – в голосі звучить легке здивування. – А з братом моїм ти подружилась.

https://booknet.ua/reader/zveden-zaboronena-gra-b448114?c=4926310&p=1