Спойлер до завтрашньої глави ♥

У безодні навіть обід може стати гріхом…

Особливо якщо його влаштовує Луксурія ♥

— Щоб зрозуміти Творця, треба бути вознесеним, демонице, — різкіше відповідає він. 

 

— А щоб зрозуміти вознесіння, янголятко, треба опуститися в саму глиб безодні… і загубитися там, — зауважує Луксурія.

 

Вони мовчки свердлять одне одного поглядами. Її — холодний, усвідомлений і майже хижий. Його — гарячий, сповнений спротиву й втоми. 

 

— Ти хотів їсти, тож починай, Кассіель, — наполягає демониця. 

 

Ангел відвертається, не бажаючи навіть дивитися на переповнений стіл. Особливо під її пронизливим поглядом і з важкою змією, що влаштувалася на його плечах, мов жива прикраса безодні. 

— Здається, нашому обіду бракує настрою. Гадаю, нам не завадить трохи музики… — її усмішка стає підозріло легкою.

♥ Вже завтра ♥

Luxuria. Останній гріх

♥ ♥ ♥