Сажотрусниця оновилася)

Вітаю, любі мої букнетівці! ❤️

Той самий момент знайомства у Попелюшці очима мільярдера))

Якого дідька!? Що вона робить у комині? Скарби шукає??

Боюся бачити її розчарування, бо їх там немає.

Та найбільше мене дратує не це.

Сажа осідає на документах. Попіл літає по кабінету. І запах, здається, в’ївся в стіни назавжди. Навіть якщо вікно залишати на день відчиненим, жодної користі з того небуде.

Підходжу ближче.

І раптом ловлю себе на абсолютно недоречній думці: вона там узагалі одягнена? Чи це якийсь новий вид грязьових процедур?

Не знаходжу нічого кращого, ніж відкашлятися. А коли дівчина визирає з каміна.

Я сахаюся.

Нащо ж так себе ненавидіти?!

Цей димохід дихав димом ще при батьку, а це років п’ять назад! А збирачів цього чорнила наймали ще за часів динозаврів!

Господи, на який біс вона туди залізла?!

— Оля! — протягує руку перша. Брудну від сажі. Ще й без рукавиці.

Кліпаю.

Нема слів:

Переді мною стоїть опудало. Персонаж із мультфільму мого дитинства: Кузя. Тільки надто дорослий на вигляд і на зріст. І лупає на мене не менш чорними очима… Чорні в попелу пасма неохайно вибилися з-під хустини, колір шкіри…

Червону помаду тільки й можу відрізнити від загального “макіяжу”.

І, схоже, зовсім не розуміє, хто перед нею.

Психологічна підтримка

Дбайливий простір для вашої внутрішньої дитини.

Саме та частина вас, що створює образи, потребує захисту та розуміння. Ірина Гавалешко — психотерапевт, яка вміє слухати «між рядків».

Написати →

—Умгу. — зітхаю. Руки не подаю. Міркую лишень…

Здається, хтось мене таки неправильно зрозумів і замість садовниці прислав мені сажотрусницю.

—Що ти так вирячився на мене? Що брудна?? Так це ж я… для мільярдера! Стараюся… Посидь у вітальні, зараз дам розпорядок, щоб тобі каву принесли. Його ще нема, а в мене повно роботи, тож… вибачай — розважити розмовами тебе не вийде!

Чомусь озираюся.

— Не вийде, значить?.. 

Запрошую до прочитання:

“ПОПЕЛЮШКА для мільярдера”

Мирного неба, українці!❤️

Ваша Тая)