Рецензія на книгу «спадок темного лісу» ❤

Привітики! ✋

У рамках читацького марафону «Твоя історія варта уваги» від авторки Анастасії Коулд  я отримала твір «Спадок Темного Лісу: Історія Моргана та Велеслава» від автора Віталія Соул.

Моє перше враження було (та пробачить мене автор): матінко рідна, «бойове фентезі» — як його читати?☺Я ж звикла до романів про кохання. А тут зовсім інший формат. ГЕТЬ інший. Відкладала прочитання досить довго, бо, чесно, не знала, як підступитися до книги. АЛЕ!

Куди ж без «але» ☺️ Мені загалом сподобалося. Але все ж таки такий формат — не для мене ☺

Тепер до головного! Є критерії, за якими я маю пройтися й поставити оцінку. Тож поїхали:

Як читач:

• Цікавість сюжету: він не «розповзається», а тримається в межах історії. Розвивається з кожним розділом, просуваючи нас крізь біль, інтриги й вірність — до головного. Перевороту і правильної, назвем її так, королеви, що сяде на трон.
•  Емоційний вплив: є переживання, є радість, є напруга.
• Зрозумілість і стиль: описано все шикарно й детально. Легко можна уявити і вирази облич героїв, і їхній одяг, і навіть локації. Але формат… ну трохи не моє. (Авторе, до вас претензій нема ☺️ Ви не маєте всім догодити.) Я люблю, коли можна залізти в думки персонажа, посидіти в його голові, покопатися в його сприйнятті ситуацій і ніби побувати в його шкірі. Тобто люблю оповідь від першої особи, а тут написано від третьої. Є, звісно, думки героїв, але мені було замало.
• Персонажі: віриш. Усе.
• Корисність та сенс: тут висвітлено жорстокість людей. І я з цим погоджуюся. Люди дійсно брешуть, крадуть, вбивають і перекручують усе на свій «зручний» лад. Сенс є.
• Оригінальність: для мене це оригінально☺ Ні додати ні відняти.
• Післясмак: книга залишиться в пам’яті — точно. Бо для мене вона «не мій формат» у хорошому сенсі. Впевнена — швидко не забудеться.

Моя оцінка (якщо треба всі пункти оцінити однією оцінкою) — 10.
Якщо можна окремо по пунктах — то: 10 + 10 + 7 + 10 + 10 + 10 + 10 = 67

Як автор:

• Реалізація задуму: чітко й зрозуміло навіть для тих, хто далекий від такого формату. Автор буквально провів за ручку.
• Композиція: тримає в тонусі, так би мовити. Є всього потроху. Логіка, розвиток, прозоре розуміння, чому саме так, а не інакше.
• Глибина теми: мені трохи не вистачило ясності (або ж я просто упустила цей момент), чому люди воювали з ельфами. Я зрозуміла, чому й звідки взялися звіролюди та чому їх знищували. А от щодо ельфів — щось недозрозуміла.
• Персонажотворення: зайвих не було, кожен ніс свою роль як треба. Розвиток — є, мотивація — є, своє місце в сюжеті — є.
• Оригінальність форми та змісту: повторюся — для мене тут усе оригінально, бо я таке читаю вперше.
• Вплив на читача: реакція точно є. Це і цікавість до твору, і до всього, що з ним пов’язано. Думаю, автор саме цього й хотів. (А якщо ні — то вибачте, я тут випадковий перехожий ☺️)
• Професійна майстерність: візуалізація в описах — прекрасна. Діалоги — природні. Символіка — на місці.

Моя оцінка — 10.
По кожному пункту: 10 + 10 + 8 + 10 + 10 + 10 = 58

І наостанок:

Чи раджу я книгу до прочитання? Так! Але тим, хто оцінить її по заслузі. Тим, хто полюбляє фентезі, де немає еротики. ☺️

З любов’ю, Джулія Блеквуд ❤️