«Про те, що нас єднає століттями», — авторка фільму «День вишиванки. Шлях до себе» Аліна Хрищук

Про що проєкт «День вишиванки. Шлях до себе» та як він виник?

— Ідея виникла у 2025 році у телефонній розмові зі співзасновницею Дня вишиванки Лесею Воронюк. Я подумала про те, що в контексті минулих 20 років цікаво простежити шлях свята не лише в контексті об’єднавчому, але й простежити, як треба вірити в свою ідею і як насправді треба дуже багато робити, аби щось втілити. Бо це, коли студенти вигадують щось і спочатку їх не дуже підтримують, але це розростається завдяки постійній роботі і сьогодні це об’єднавча річ для понад 100 країн світу, де є українці. Це і є перший меседж нашого фільму. А потім, коли я почала вже продумувати концепцію, я побачила, що тут потрібен ще один фокус. Фактично, йдеться не лише про ці 20 років, коли мільйони людей в один день вдягають свої вишиванки. Це про те, що нас єднає століттями.

Як у чернівецькому середовищі співзасновників Дня вишиванки сприймають поширювану зараз ідею зробити свято державним?

— Так, дійсно, в нашому місті теж є громадська організація, яку ви маєте на увазі, і яка ініціювала, щоби цей день зробити державним. У нашому інформаційному полі та у колі спілкування в Чернівцях, де люди знають співзасновників свята — Лесю Воронюк, Олександра Ткачука, який зараз військовослужбовець, — я бачу певну консолідовану позицію. Її ж можна простежити і у фільмі, який ми створили. Був час, коли співзасновники хотіли перетворити це свято на державне, і вони розповідають про цю історію, як це все відбувалось. Але зараз вони пишаються, що це не відбулося. Тому що в нас вільний народ, і він об’єднується тоді, коли він цього хоче.

У цьому і феномен цього свята. Ми робимо щось тоді, коли ми цього хочемо. Тому позицію співзасновників Дня вишиванки ми чітко бачимо. Нам ще поки не вдалося скомунікувати з громадською організацією, аби почути обидві сторони. Наразі там ми бачимо лише не завжди коректні коментарі в соцмережах.