Про критику або немає нічого нового в цьому світі

Ото читаєш старі журнали  –  і ловиш себе на думці, що реінкарнація таки працює . І писати критичні рецензії, ти почав  ще в минулому житті.. )))

     «Ми настільки нудимося від цього зношеного виду творів, що втратили до них будь-який смак… Виробництво романів дійшло до того, що вони стали посередніми». (The Monthly Review, 1790)

      Рецензія з The Critical Review (1780-ті): Критики : автори романів …замість глибокої психології дають лише «фонтани сліз». Вони писали, що ці книги «випікаються, як гарячі пиріжки», не маючи жодної художньої цінності.

       Критики презирливо називали таку літературу «романами для бібліотек-читалень» (Circulating Libraries). Оскільки книги були дорогі, більшість людей брали їх напрокат. Журнали стверджували, що ці бібліотеки заповнені «сміттям», яке не варте паперу, на якому надруковане.

      Приклад типової короткої рецензії XVIII ст. :«Черговий роман у двох томах. Ті самі зітхання, ті самі непритомності, та сама неправдоподібна розв’язка. Рекомендуємо автору зайнятися чимось більш корисним для суспільства, ніж псування паперу та дівочих голів».

P. S.

    Хоча романи XVIII століття часто претендували на роль моральних наставників, критики бачили в них приховану сексуальність.

• Аргумент: Описи сцен, де героїня тремтить, червоніє або непритомніє від погляду коханого, вважалися «непристойними» для юних читачок. Критики стверджували, що такі описи розпалюють уяву дівчат, роблячи їх морально вразливими до спокус у реальному житті.