Про завершення

Знаєте, що найдивніше?

Кожного разу, коли я наближаюся до фіналу книги, у мене в голові крутиться одна й та сама думка: “Та невже я це коли-небудь допишу?” Здається, що ще стільки всього попереду, стільки сцен треба довести до ладу, стільки ниточок зв’язати…

А потім, коли ставлю останню крапку, сиджу і дивуюсь: “Я дійсно це зробила?”

От і зараз саме такий момент. Щойно завершила “Дорогу з бурштину”!

Це таке незвичайне відчуття – тримати в руках (ну, образно) завершену історію. Усі ці місяці персонажі жили зі мною, їхні голоси звучали в голові, а тепер… тепер вони готові зустрічати своїх читачів.

Психологічна підтримка

Досить сперечатися з внутрішнім критиком.

Ви заслуговуєте на те, щоб ваші тексти були почуті. Ірина Гавалешко допомагає письменникам подолати сумніви та знайти впевненість у своєму голосі.

Повірити у себе →

“Дорога з бурштину” і її персонажі тепер офіційно входять у мій особистий топ найкращих власних творів.

Дякую читачам за те, що ви поруч, за вашу підтримку і віру в мене ❤️