Просто залишу це тут))))

— Хочеш — їж. Не хочеш — теж добре, — сказав він так байдуже, що це аж різануло. — Завтра розкажеш, яка з пліснявих цеглин найкраща на смак. Рекомендую середню зліва — кажуть, вона з характером.

Вона нервово зітхнула й сіла. Спершу скуштувала маленький шматочок, але незабаром кинулася на їжу, мов зголодніле кошеня. Маска спостерігав із зацікавленістю, притиснувши пальці до миталевих губ. Його очі блищали — не жорстокістю, а майже дитячою цікавістю.

— Ти навіть миліша, коли їси, — підкинув він. — Справді, жодної вишуканої манірності. Це освіжає.

Серена обтерла губи й уперше зважилася зустріти його погляд. І раптом її охопив холодний здогад:
«Він хоче мене. Просто тягне час.»

Раптово вона схопила ніж і виставила перед собою.

— Не підходь! — прохрипіла вона.

Маска спалахнув веселим сміхом — глибоким, без краплини справжньої загрози. Але це тільки лякало більше.

— Ох, маленька, справді? Ніж проти мене? — Він нахилив голову, ніби милувався її відвагою. — Це так… театрально. Я захоплююсь.

Психологічна підтримка

Письменництво — це марафон, а не забіг на виживання.

Щоб створювати нові світи, потрібен міцний фундамент. Відновіть свій емоційний ресурс та знайдіть нові опори в особистій терапії.

Відновити сили →

Він ступив уперед. Серена в паніці розвернула ніж — до себе.

— Не дамся! — прошепотіла і занесла руку до шиї.

Він був біля неї раніше, ніж вона встигла моргнути. Його пальці міцно стисли її зап’ястя, іншу руку він притиснув до столу так, що ніж випав. Його подих торкнувся її щоки — гарячий і лоскотливий. Очі Маски світилися не люттю, а чимось іншим… розвагою, мов він грає у власну жорстоку гру.