Пробити 4ту стіну, або…

Якби Кет могла висловити свої претензії автору

Слухай, авторе, ми можемо серйозно поговорити? Бо в мене таке враження, що ти вирішив перетворити моє життя на дешеве аніме чи підлітковий ромком, де в головної героїні замість мізків — цукрова вата.

Я ж просила! Домашні можуть кликати мене як завгодно (хоча за «Катрусю» я теж можу вліпити), але ти це виносиш у перший абзац? Я виглядаю як дівчинка з бантиками?

«Тюбик»? Ну добре, тут влучив, це смішно. Але «до нудоти солодкий період» у вампірки та мисливця — це вже занадто. Ти хочеш, щоб я померла від нападу діабету, дивлячись на їхні обійми?

Це було максимально принизливо.Ти змусив мене виглядати як хом’як! «Щоки надулися», «великий кусь»… Я маю виглядати небезпечно, навіть коли їм ковбасу! А тут підкрадається якийсь тип, а я відстрибую, як переляканий кролик, ще й з набитим ротом. 

Слухай, якщо ти плануєш звести мене з цим «солоденьким» — навіть не думай. «Зачарований погляд», «символічна посмішка»… Фу! Від нього тхне нежиттю за кілометр, а мої подружки вже течуть, як морозиво на сонці.

Цитата з твого ж тексту: «Хотілося просадити йому в щелепу…»

Ось це — єдина правильна думка за всю главу! Дай мені це зробити в наступній сцені, або я сама прийду до тебе і процитую іони срібла прямо в очі.

Читати її пригоди тут “Кет.Вальс крові”

Нова глава о 20:00