Поцілунок, що рятує
Це дотик губами, трохи нижче по тілу. І врешті-решт, це мало статись. Гордість мала зламатись перед вибором життя та смерті.
УРИВОК (додайте книгу в бібліотеку, щоб не пропустити оновлення)
“Темно-сині плями були надто помітними на зблідлій шкірі. Він на очах перетворювався на прекрасну давньоримську статую — цінну, але мертву.
— Я не буду… вибачатися, — містер ван дер Кім усе ще знаходив у собі сили цідити злі слова. Вони були шипами, що зрослися з ним. — Ти ніколи не повинен дізнатися, що я тримаю їх не лише для лікування… Інакше не пробачиш і втечеш. Хіба я зможу це пережити?”

__________________
118 РОЗДІЛ • 119 РОЗДІЛ
__________________
|
❤ Інформація про проєкт:: |
ПИСЬМЕННИЦЯ: ОЛЬХА ЕЛДЕР
__________________
Читати: ПРОЛОГ | 115 РОЗДІЛ
Телеграм-канал “Вільхова садиба”
✨️✨️✨️
І хочу нагадати, що книга стала учасницею колекції “Чорні Первоцвіти“



Додати коментар
Будь ласка, пишіть конструктивно і поважайте думку автора та інших читачів.