Плани, яким не судилося збутися

Ну що ж, завтра останній день літа, і я, як завжди, думаю про те, скільки всього не встигла)). У першу чергу — це книжка. Події в ній розгортаються саме влітку, тож було б класно завершити її разом із серпнем. Але… моє «літо» затягнеться ще й на осінні місяці☺️. Може це й на краще. Восени ця історія теж мала б багатьом зайти!)❤️

P.S. Діліться, чи встигли реалізувати все задумане за ці три місяці?

P.P.S. А ще, залишу анотацію до книги «Я (не) забуду це літо», можливо у блог загляне хтось новенький☺️☺️☺️

Я, Ліна Левицька, — молода лікарка, яку направили працювати в маленьке та віддалене село. Я люблю самотність, але тут її занадто багато. У мене панічні атаки від вигляду п’яних чоловіків, а тут вони на кожному кроці. Що вже говорити, якщо на другий день мого перебування тут, одного з них я побачила у дворі сусіднього будинку…

Я сидів на сходах батьківської дачі і думав: як же мені все набридло! Вічна гонитва за грошима, наречена, яка чомусь все більше дратує, і якась перманентна відсутність позитивних емоцій.

Психологічна підтримка

Вашому «внутрішньому автору» потрібна опора.

Писати в часи змін — важко. Дозвольте собі професійну підтримку від психотерапевта Ірини Гавалешко, щоб знайти ресурс для творчості та нові сенси.

Отримати підтримку →