Оновлення Колишніх ❗

— Я вже сьогодні переїжджаю на квартиру, і я хочу, щоб ти з Вікою теж переїхали, – кажу прямо.

— Чому ти так поспішаєш?

— Так треба, – нарешті дорога вільна і я тисну на газ. – Мені буде спокійніше, якщо ви будете поруч зі мною.

— Адаме, щось сталось? – чую тривогу в її голосі.

— Нічого не сталось, просто я маю про вас піклуватись.

— Ти говорив з мамою? Так? Що вона казала?

— Те, що вона думає, немає значення,- відповідаю різкіше ніж треба і відразу намагаюсь вгамувати емоції. – Ми будемо разом, чуєш? Я ніколи вас не залишу, – чітко промовляю кожне слово, щоб вона навіть не сумнівалась.

— Я боюся, що вона може щось накоїти, – промовляє схвильований тоном.

— Вона не настільки божевільна, щоб шкодити людям. Вона може лише говорити, але її слова більше ні на кого не впливають. Вона втратила свою владу.

— Але ти хочеш, щоб ми вже зараз жили з тобою. Чому ж тоді такий поспіх?

— Бо я дуже цього хочу, – відповідаю емоційно. Ще один світлофор і я різко гальмую, ледь не поцілувавши бампер машини попереду.

— Та квартира ще не облаштована для життя. Там немає багато речей, – Діана намагається знайти причину, щоб відтермінувати переїзд. Але шансу я їй не дам.

— Я ж сьогодні цим ділом займусь. І вже до вечора, буде все, що потрібно. А потім я приїду і заберу вас. Скажи, що ти згодна, – кажу наполегливо, твердо.

На тому кінці тиша. Вона вагається, а я, затамувавши подих, чекаю її рішення.

— Добре, зробімо це, – нарешті промовляє.

— Я радий це чути, – тішуся, що домігся свого. – Я люблю тебе.

— І я тебе люблю, – відповідає тихо.

Виїжджаю на перехрестя, як іншого боку мчить авто і пролітає прямо переді мною, ледь не зачепивши перед машини. Я знову різко гальмую, чим викликаю позаду незадоволені сигнали.

— Бовдур, – шиплю роздратовано. Тисну на газ та проскакую перехрестя.

— Що сталось? – лунає в телефоні схвильований голос Діани.

— Нічого страшного, – заспокоюю її. Попереду дорога без перешкод, тому я наполегливо набираю швидкість. – Якийсь телепень вискочив на дорогу не на своє світло.

— Адаме, будь обережний, – говорить турботливо.

Я усміхаюсь. Приємно, коли твоя кохана жінка піклується про тебе.

— Буду. Заради вас.

https://booknet.ua/reader/kolishn-drugii-shans-na-smyu-b449911?c=4955883&p=1