Вітаю, мою любі.

Закінчуючи “Не скажемо нікому”, я обіцяла вам нову історію, в якій одним з героїв стане Алекс. І от нарешті відчула, що готова почати її публікацію. Мої експерименти з жанром сучасного любовного роману продовжуються;)

Запрошую вас в мою новинку:

Муза і два крила

Анотація:

В мене все добре. Я хороший спеціаліст, хороша дружина, хороша донька, хороша сестра, людина… Завжди й з усіма хороша. Й життя в мене хороше, правильне. Нема чого жалітися. І навіть те, що мені вже давно нічого не хочеться, що все моє існування перетворилося на прісну рутину, а люди поруч викликають лиш бажання втекти на місяць, не дає мені права кидати все і всіх. Це ж так егоїстично.

Тим паче мені не варто погоджуватися на пропозицію малознайомого дивака стати його музою. Хіба це робота? Та й сам роботодавець… надто вже самовпевнений і вродливий. І брат в нього неприємний, в’їдливий, лячний. І теж вродливий гад. Вони й поодинці діють на мене приголомшливо. А разом… не варто мені про них таке думати. Ой не варто. Зовсім вже здуріла. Так не можна.
Чи може…

ПОПЕРЕДЖЕННЯ. В книзі буде:

# поліаморні стосунки й чжч

# дуже відверто

# БДСМ

Якщо ж вам хочеться почитати фантастику, пропоную вашій увазі іншу новинку:

Я тебе тримаю, пташко

Анотація:

Мілану часто називали мрійницею, та ні в мріях, ні в кошмарах не уявляла вона, що стане бранкою в чужому, ворожому світі куардів. Її називали непримітним горобчиком, та для цих страшних істот з надприродними моторошними здібностями вона − ласий приз. Коштовна батарейка, в якої тепер є власник.
Кілька місяців пекла без надії на порятунок навчили її, що від господаря не втекти.
Та що як виявиться, що він не такий вже всесильний? Що як є сили, яких навіть він боїться? Настільки, що ладен сховати свою цінну полонянку в закритому пансіонаті, аби не відібрали.
Мілана добре засвоїла, що в цьому світі нікому не можна довіряти. Ні новій сусідці по кімнаті, котра має надто багато секретів. Ні тим паче одному з наглядачів куардів, як би сильно він її не вабив і які б солодкі обіцянки не давав.

А тепер до новин.

“Полум’я сердець” виходить на фінішну пряму. Я розраховую завершити цю історію за місяць-півтора. І після цього поки що не планую писати продовження по цьому Всесвіту. Мені здається, ви вже трішки втомилися від світу Аша-Ірон. І в собі я теж ловлю бажання відпочити від цього циклу. Крім того, я маю багато інших задумів фантастичних історій в космічному сетингу. Тож, швидше за все, цієї осені почну публікувати для вас щось новеньке.