Обидва гарні!

— І що це було? — суворо запитую я. 

Руда гордо скидає підборіддя, не відповідаючи мені. 

— Ти розумієш, що я мушу тебе покарати? — кажу голосно, щоб Габріас почув. — Іди сюди й лягай на ліжко! — командую, знімаючи широкий шкіряний пояс.

Руда широко розплющує очі, але, звісно, ігнорує мій наказ. 

— Молодець! Завжди будь такою слухняною! — кажу я, ніби дівчина виконала моє розпорядження. 

Замахуюся та б’ю ременем по шкіряній оттоманці, що стоїть біля ліжка. 

— Кричи! — тихо наказую Рудій та б’ю ще раз по ні в чому не винному предмету меблів, голосно примовляючи: — У моєму гаремі така поведінка не прощається!

Руда нарешті розуміє, що відбувається, але від сміху їй вдається лише видавити із себе жалюгідне схлипування. 

— Ну ж бо! — пошепки вмовляю її. — Постарайся, дівчинко! 

Знову б’ю по обшитому шкірою степового буйвола диванчику й ледь не глухну від дикого вереску Рудої.

— Відмінно! — шепочу їй, усміхаючись. І спеціально для Габріаса кажу голосно: — Слухайся управителя і не смій більше порушувати правила гарема! 

Руда старанно кричить, а я щосили лупцюю нещасний диван, поки з-за дверей не лунає переляканий голос Габріаса: 

— Може, досить, Ваша Високосте? З неї досить… Мабуть.

— Ти все зрозуміла? — голосно питаю свою «покарану» наложницю. 

Психологічна підтримка

Письменництво — це марафон, а не забіг на виживання.

Щоб створювати нові світи, потрібен міцний фундамент. Відновіть свій емоційний ресурс та знайдіть нові опори в особистій терапії.

Відновити сили →

— Так, пане, — заледве стримуючи сміх (тож зі сторони це схоже на ридання), відповідає вона. 

— От і чудово! Не змушуй мене більше так чинити! — голосно й суворо кажу я, додаючи пошепки: — Ти чудова актриса, Руда! 

— І вас Боги не обділили, — тихо сміється вона.

РУДА ТАЄМНИЦЯ БІЛОГО ДРАКОНА

Оновлення щодня о 00:00!