Обережно, спойлер і драма!
– То, що ти вирішила, доню? – нудотно солодкуватим голосом протягнув чоловік, якого я кілька хвилин тому ще вважала батьком. – Залишишся і будеш спостерігати як повільно згасає жага до життя і мрії у в очах твоєї коханої чи обереш для неї ліпший варіант, в якому ти їдеш додому, а вона залишається жити тут своє найкраще, як зараз каже молодь, життя? Не переживай, побиватиметься дівчина кілька місяців і забуде тебе, як страшний сон, все з нею буде добре.
– Який же ти…мерзотник, – тихо промовила я не піднімаючи погляду від порожньої чашки кави перед собою. Я розуміла, що битву програно.
– Ну-ну, це ти зараз думаєш, що ця ситуація – це найбільша драма твого життя! А через кілька років ти геть по-іншому заспіваєш. Закохаєшся в нормального чоловіка, створиш сім’ї і всі будуть щасливі та задоволені.
Додати коментар
Будь ласка, пишіть конструктивно і поважайте думку автора та інших читачів.