Нові глави у книзі “Попіл кохання” та візуал

Невеличкий спойлер наступних глав у книзі “Попіл кохання або як повернути колишнього”

Антон пішов, але чомусь його все одне тягнуло до Лєри. Вона цього ніяк не могла зрозуміти. Тож, може ще не все між ними скінчено? А коли одного суботнього вечора він подзвонив у двері, Лєру ледве не хватив удар. 

“Я глянула у вічко – і завмерла: перед дверима стояв Антон… зі своєю Люсею! Він невпевнено переминався з ноги на ногу, перекладаючи з однієї руки в іншу пакет із тортом і пляшкою вина, що стирчала з нього. Люся визирала з-за його спини з невинним поглядом, ніби прийшла в гості до своєї бабусі, а не до колишньої жінки свого теперішнього чоловіка”.

Відчинити чи ні? Якщо відчинити, то чи вистачить у Лєри сил тримати себе в руках і посміхатися тупою посмішкою, ніби їй байдуже? А якщо не відчинить, тоді вона втратить можливість побути поруч з коханим хоча б кілька митей. Найбільш за все їй хотілося зараз притулитися до Антона! Тремтячими руками вона повернула ключ.

А далі все розгорнулося так, як ніхто з них трьох мабуть не очікував. 

“Те, що відбувалося, потім спливало в моїй пам’яті уривчастими фрагментами. Антон почав знімати з мене светр просто під носом у Люсі, яка дрімала сном маляти. Кинувшись у вир із головою, я відчайдушно повертала собі своє, так безпідставне відібране в мене за останній місяць. За хвилину Антон уже ніс мене на руках до кімнати. А далі під світло безмовного телевізора ми кохалися в якомусь нестямному забутті, поки обоє не провалилися в сон. Останнє, що я пам’ятаю, – це було відчуття щастя, безмежного, гіркого, відчайдушного щастя. Ніби, як раніше. А на кухні дрімала Люся – ну й нехай! Лежить собі і нікому не заважає…” 

Переходьте за посиланням або тисніть на зображення та читайте наступну главу “Хом’ячки і вино”

❤️ Дякую вам за зірочки, сердечки ❤️ та підписку! ❤️