Неуважні читачі. І автори.

Привіт, друзі. Сьогодні хочеться поділитися одним спостереженням. Чи бувало у вас таке – публікуєш пост, ділишся ідеєю, запрошуєш до роздумів, відкритий до діалогу… А у відповідь – коментарі, які наче з іншої реальності. Іноді – з абсолютно несподіваними «великими істинами», знайомими ще з університетських років, які зовсім не стосуються теми обговорення.

Наведу вигаданий приклад (щоб нікого не образити, звісно). Питаєш: «Читачі, а який у вас улюблений колір?» А у відповідь: «Я кольори не обираю. Це все умовності. У мого сусіда був улюблений колір – і що з того?..» 

Я поважаю будь-які точки зору. Але іноді просто не розумію: чому б не долучитися до обговорення в контексті посту? Не «переобирати тему» на ходу, не відривати розмову від її коренів. У вас же є свої простори – блоги, де можна писати, що завгодно. А тут – можна ж спробувати побути співрозмовниками, а не лише трансляторами своїх монологів.

Чи уявіть отаку ситуацію: хтось публікує пост «ШІ створив мого улюбленого дракона», а я в коментарях раптово напишу: «Дракони – це маячня, от вам список крутих детективів замість дивних рептилій». Звучить, як маячня, правда?.. Здається, я – взагалі не на своєму місці і кажу щось недоречне. Так от – насправді вам НЕ здається.

Отже, до чого я веду? Світ і так часто буває гучним, грубим і нетерплячим. А може, тут, у наших маленьких письмових світах, спробуємо бути трохи уважнішими одне до одного? І тоді, можливо, наші блоги стануть не лише місцем для самовираження, а й справжнього діалогу.

Психологічна підтримка

Коли слова застрягли всередині.

Страх білого аркуша — це не відсутність таланту, а сигнал про втому або тривогу. Поверніть собі легкість письма разом із терапевтом Іриною Гавалешко.

Повернути натхнення →

P.S: Перевірка на уважність) Якщо ви дочитали до цього місця – почніть свій комент з назви вашого улюбленого кольору, будь ласка)))