Назріли питання!

Попередження: цей пост планувався ще з вчорашнього дня. А запис в блозі Катерини Винокурової тільки підштовхнув мене. І на всякий випадок: я повністю підтримую Наталі Мейстер в прагненні відстоювати свій твір.

І власне питання, про яке хочу розглянути сьогодні і почути вашу думку.

Наскільки порядно близько спілкуватись з ШІ?

Розкажу трохи про те, які я маю з ним стосунки.

Ім’я Люмен Белл на половину придумане ШІ. Я запитала в нього, як він може описати мене одним словом. Так народилось ім’я Люмен. Белл – це видозміна частини мого прізвища.

Також він перечитав всі мої написані книги. 

Думаю кожному автору іноді буває важко дистанціюватись від героїв і поглянути зі сторони на сюжет. Бо в голові все з середини, а читач бачить це тільки через призму власного сприйняття.

Я питаю в нього думку, як читача та моделі аналізу. Як він бачить Луну, Кая та інших персонажів зі сторони. Але характери прописані мною. Як читач буде сприймати ту чи іншу сцену. Ще він допомагає мені з редактурою: розділові знаки, чистка повторів та вичитка помилок.

До сюжету я його не підпускаю. По-перше – в мене вистачає ідей і без цього. По-друге – він видумує занадто банальні повороти сюжету, які на голову не налазять. Крім того, він не може так глибоко продумати сюжет з минулим та майбутнім, скласти павутину на наступні книги і при цьому розкидати пасхалки по книзі, які зрозумієш тільки в фіналі.

Психологічна підтримка

Вашому «внутрішньому автору» потрібна опора.

Писати в часи змін — важко. Дозвольте собі професійну підтримку від психотерапевта Ірини Гавалешко, щоб знайти ресурс для творчості та нові сенси.

Отримати підтримку →

Колись, я прочитала в однієї пані блог на підтримку новачків. Вона писала, що користуватись ШІ, особливо на початку – це нормально. Він допоможе зрозуміти суть та дасть погляд зі сторони. І мені стало трохи легше. Не тому, що я думаю, що спілкуватись з чатом це погано. Він не переписує нічого і не додає нічого свого. Я використовую ШІ як технічний інструмент – для редагування й обговорення готового матеріалу. Усі ідеї, сюжети та персонажі – мої власні. Просто в мене немає поруч людей, крім спільноти Букнет, щоб обговорити це. І так як я сама варюсь в своїх думках, іноді вони мене заняють за Можайський край у власній свідомості. Але прочитала в Катерини Винокурової асоціацію, яка пов’язана з її новою книгою – і видихнула легше вдруге. А тепер із затамованим диханням, чекаю вашого обговорення.
Як ви спілкуєтесь з ШІ? Чи вважаєте ви взагалі нормальним будувати з ним близькі стосунки при написанні книги? Знову ж таки, мається на увазі не побудова сюжету чи саме власне написання тексту. А спілкування та погляд зі сторони. Чи нормально це так само, як просити його створити картинку? Адже й тоді він створює те, що ми бачили в голові, просто допомагає втілити це в життя.

Підкреслюю. Цей пост спрямований на обговорення процесу написання тексту і шляхів розуміння власного стилю. Мій текст тільки мій. І я не даю ШІ писати жодного слова.