Містхейвен. Продовження

Привіт усім) Сьогодні вже виклала Розділ 4. Він короткий, але не менш атмосферний)✨️

«Що ж так тебе гризе, щуренятко? Що за лайно змусило шукати порятунку в цій дірі? Втім, твій страх занадто смачний, щоб я відмовляв собі в задоволенні поживитися ним. Останні роки доводилося існувати на «об’їдках» — страх випадкових підлітків або безглуздих медіумів був прісним і водянистим. Вони тікали раніше, ніж я встигав розкуштувати їхню присутність. Але це дівчисько… вона була іншою. Кожне її здригання уві сні прошивало моє заціпеніння короткими розрядами струму.

​Коли за важкими портьєрами почало проступати сонячне світло, я подався вперед. Сизого сяйва в напівтемряві кімнати вистачало, щоб побачити, як тремтять її вії. Я простягнув руку. Пальці, позбавлені плоті й тепла, завмерли в дюймі від її обличчя, а потім до шкіри ледь відчутно торкнувся холод.

​Холод — це все, що я міг їй дати».

Торн-холл чекає на Вас